Захисник волинської «сотки» на псевдо Чілінтано піклується на фронті про собаку-побратима

Історію бійця розповіли у бригаді.  

Андрій Євдокімов народився в Туркменістані, у сім’ї кубанського козака та українки.

Коли хлопчику було 11 років помер тато – Анатолій Іванович, інвалід війни І групи. Разом з мамою, Анастасією Федорівною, Андрійко переїхав до бабусі – в село Яблунівка під Прилуками, що на Чернігівщині.

Там виріс, створив власну сім’ю. До речі, від батька Андрій Анатолійович успадкував дуже популярне в Туркменістані захоплення виноградарством. Тож уже невдовзі Яблунівка славилася не лише своїми яблуками, а й виноградом…

На початку ж повномасштабного вторгнення пан Андрій добровольцем став до лав ЗСУ. Спочатку служив у зенітному ракетному підрозділі в Прилуках. Опанував переносні зенітно-ракетні комплекси «Стріла», «Stinger», «Mistral» тощо.

А в травні 2025 року боєць перевівся до волинської 100 омбр, де служить у зенітному ракетному взводі 3 механізованого батальйону.

Від побратимів чоловік спочатку одержав похідне від імені по батькові псевдо «Анатоліч». Але трохи згодом «прижився» інший позивний – «Чілінтано» (за всієї поваги, італійський співак та кіноактор Адріано Челентано тут ні до чого).

В той самий час у підрозділі з’явилося й малесеньке цуценя, яке назвали відповідно до спеціалізації взводу – «Стінгером».«Чілінтано» та «Стінгер» неабияк потоваришували:

– Славний собачка – бойовий. Завжди з нами на фронтових дорогах. Добре піддається дресируванню – хоча й має свій характер, – усміхаючись розповідає пан Андрій.

Окрім піклування про чотирилапого побратима, у вільний від виконання бойових завдань час «Чілінтано» любить зіграти партію в шахи, або ж виконати комплекс фізичних вправ – тож попри понад 50-річний вік чоловік перебуває у чудовій спортивній формі.

До речі, у цьому ж батальйоні на посаді бойового медика взводу служить і син пана Андрія – Владислав. Євдокімов-молодший теж став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення…

Вдома ж на своїх воїнів чекає дружина і мама Ольга Миколаївна. А також донька і сестра Софія, яка працює фармацевтом у Києві.

– Після Перемоги повернуся додому, дочекаюся внуків, плекатиму свій виноградник – що ще треба для щастя загартованому в боях «Чілінтано»? – напівжартома-напівсерйозно каже Андрій Євдокімов.

Читайте також: 

• Хоронив загиблих, а потім пішов у бій: історія «Ворона» зі Сталевої Сотки
• За роки служби пройшов шлях від солдата до головного сержанта і удостоєний бойових нагород: історія захисника з Волині
• Під сирени народився син — під вибухи служить тато: історія батька трьох дітей з Волині, який захищає Україну