Замість святкування 50-річного ювілею — сороковини після загибелі: спогади про бійця з Луцька
1 червня військовослужбовцю з Луцька Юрію Сілюку мало б виповнитися 50 років. Натомість його рідні та друзі зберуться, щоб згадати про нього на сороковини після його загибелі.
Юрія Сілюка знали у Луцьку, як телеоператора з багаторічними досвідом та стажем роботи, він також був знаним байкером та постійно на День свого народження, у День захисту дітей, об'єднував «байкерську тусовку» для організацій благодійних акцій у сиротинцях та дитячих будинках. З 2014 році Юрій Сілюк був у самообороні Волині, а з початком російського повномасштабного вторгнення, взяв заздалегідь зібраний наплічник, та пішов на фронт.
Суспільне поспілкувалося з друзями та рідними Юрія Сілюка та зібрали найяскравіші спогади про нього.
Він дуже хотів потрапити на свої 50 років додому, зібрати друзів, навіть, вже відпросився у свого командира, розповів брат Юрія Сілюка Олег.
«Наш Юрчик — його бабуся так називала, його так називали всі в родині — як з дитинства він виріс дорослим, але він все одно був Юрчиком. Біля нас завжди була юрба дітей», — каже двоюрідна сестра Тетяна Розкошинська.
Юра завжди прагнув чогось нового, — каже брат Олег, він працював в поліграфії, телеоператором, інкасатором, таксистом.
«На своєму мотоциклі об'їздив всю країну. Доньку з собою часто брав, коли вона ще була маленька 12-13 років малай, — каже Олег.
За місяць до загибелі Юрій Сілюк купив новий байк, сам собі зробив подарунок на День народження, говорить друг-байкер Андрій Корпусов. На новому мотоциклі, як і щороку, планував покатати дітей з дитячого будинку.
«Він нас всіх за два тижні до 1 червня збирав і організовував поїздки в дитячі будинки. Цього року пропонував в Ківерцівський дитбудинок заїхати. Ми зараз працюємо над тим, щоб попасти туди», — каже Андрій Корпусов.
У Самооборону Волині Юрій Сілюк потрапив після одного інциденту, який стався на чергуванні, розповідає товариш Олександр Лєсной. Юрій Сілюк тоді знімав сюжети для «Нічної варти», коли поліції потрібна була допомога — він поклав камеру і почав допомагати.
«Практично вся Самооборона зараз, яка була на той час і в принципі продовжила своє існування, то вся Самооборона зараз воює. Не винятком став і Юрій Юрійович», — каже Олександр Лєсной.
Журналістка та подруга Юрія Сілюка Тетяна Хомич останньою спілкувалася з ним. Каже, він розповів їй, що йде на завдання, а ввечері вона дізналась, що він загинув.
«Я так розумію, на той день він був на машині евакуації. Зі слів його побратимів, він того дня вивіз дев'ятеро людей, двоє з яких були 200, всі решта 300 і знов поїхав, вже він лишився, вже його не стало», — каже брат Олег Сілюк.
Нагадаємо, Юрій Сілюк загинув 26 квітня в районі населеного пункту Архангельське Покровського району Донецької області. 30 квітня його поховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у Гаразджі.
Читайте також:
- «У неділю в церкві подала записку за здоров’я Ігоря, а його вже не було в живих…»: спогади про Героя з Волині
- Народився сміливим - загинув Героєм: спогади про воїна з Волині Олександра Бірука
- Поховали на Волині: спогади про захисника, який вижив у пеклі війні, але загинув від рук росіянина у Німеччині
Будь в курсі усіх новин
