«Завдяки їм вистояло декілька ліній фронту»: у Луцьку закликали не забувати про полонених захисників Маріуполя

Закривавлений солдат та медик біля нього, полонені у клітці, люди зі сльозами на очах, які тримають плакати: «Врятуйте медиків Маріуполя», «Волю прикордонникам Маріуполя», «Чекаємо додому», «Вірні назавжди», «Морська піхота - Герої Маріуполя», «7 місяців тиші, 7 місяців пекла» та «Чекаю тата з полону»...

Ініціювали акцію матері полонених морпіхів Наталія Ніколаєва та Тетяна Россіна, які уже понад пів року чекають з полону своїх синів.

«Трагедія Маріуполя це - кривава сторінка російсько-української війни. Маріуполь стояв у повній облозі. Там наші воїни без їжі, води, підвозу боєкомплектів були до останнього. Ми не маємо морального права забути тих, завдяки кому вистояло декілька ліній фронту, завдяки кому ми сьогодні можемо випити філіжанку кави, з'їсти бутерброд. Адже вони в Маріуполі пили талий сніг та воду з труб.

Мій син уже 222-й день у полоні. І з 12 квітня я не знаю, де він перебуває. І на цій площі, на превеликий жаль, стоять лише дуже близькі родин та друзі захисників Маріуполя.

Але відчуйте наш біль, наші сльози, серце, яке щодень розривається на шматки, коли ти не знаєш, де твоя дитина, чи дали сину сьогодні воду, чи є у нього хоч крихта хліба.

Ми маємо пам'ятати за цих мужніх воїнів, які вистояли в повній облозі, але на жаль, потрапили у полон. Хто - при прориві, хто достоявши до кінця на «Азовсталі», і виконуючи наказ керівництва вимушено залишили Маріуполь. Який, надіюсь, колись зазвучить як місто-Герой, а не місто-жертва, яким є сьогодні. Але ми витримаємо, вистоїмо, бо ми - сильна та непереможна нація», - зазначила матір полоненого медика 36-ї окремої механізованої бригади морської піхоти Дмитра Селютіна.  

Жінка подякувала за підтримку у проведенні акції луцькій міській владі та міському голові Ігорю Поліщуку, директору драмтеатру Сергію Скулинцю, акторам та усім, хто долучився і прийшов на Театральний майдан цього дня. 

«Потрібно нагадувати світовій спільноті про те, що полонені воїни стали невидимками, зокрема, медики Маріуполя. Вони не є комбатантами, але вони - у полоні катів, які не мають права їх там утримувати. Це - легендарний полк «Азов», прикордонники, 56-а окрема мотопіхотна бригада, 23-ій загін, Нацгвардія, рятувальники, нацполіція... Маріуполь став самою кривавою трагедією для всього світу у цій війні. Тому ми не маємо права про них забувати й будемо боротися до кінця», - зазначила Наталія.

До акції долучився й Андрій Кривцов, родич лікарки 555-го шпиталю Маріуполя Олени Кривцової, яку уже звільнили з полону. Але Андрій і надалі веде боротьбу за звільнення усіх медиків Маріуполя.

«Військові медики, які потрапили до полону з Маріуполя, це - люди, які рятували життя у підвалах заводу Ілліча, бункерах «Азовсталі». Їх Росія взяла у полон за те, що вони до кінця лишалися з пораненими, рятували життя й віддали свою свободу за наших захисників. 555-й шпиталь, медики 36-ї бригади, нацгвардії, «Азову», ТрО, різних бригад. Завдяки тиску міжнародної спільноти вдалося визнати, що вони полонені. Вони не комбатанти, не тримали зброю, а лише скальпель, яким вони рятували життя», - зазначив Андрій Кривцов.

За його словами такі акції потрібно проводити у кожному місті не лише України, а й світу. Адже кожна людина має знати, що Росія утримує заручників, бо лікарів не можна називати полоненими.

«Одна з дівчат, яка місяць тому повернулася з полону, проїжджаючи повз ДТП, зупинилася і надала першу допомогу потерпілим. Тобто, вона ще сама на реабілітації, але знову рятує життя. Вона не зламалася після піврічного рашистського пекла.

Коли раніше про захисників ДАПу казали: «Люди вистояли, а не вистояв бетон», то про захисників Маріуполя деколи кажуть, що вони зі сталі. Ні, сталь ржавіє,  ламається, і у порівнянні з цими людьми сталь - це крихка порцеляна», - зазначив Андрій.

Тетяна Россіна - матір 22-річного бійця 36-ї окремої бригади морської піхоти, який уже восьмий місяць знаходиться у полоні, досі нічого не знає про долю свого сина.

«Ми хочемо нагадати, що усі полонені потребують якнайшвидшого звільнення, і маємо до цього докласти максимум зусиль. Ми бачили в якому стані вони повертаються - виснажені, дехто - на грані життя і смерті. Але ми не опускаємо руки й боремося за повернення додому усіх захисників Маріуполя. Просимо, вимагаємо і надіємося, що наша влада, спецслужби й міжнародні гаранти зроблять усе, аби кожен захисник Маріуполя, військовополонений повернувся додому. Ми їх дуже чекаємо», - зазначила Тетяна.

 

Також свою історію розповіла дружина захисника «Азовсталі» пані Світлана.

«Уже шість місяців, чи 190 днів, чи пів року, як мій чоловік, виконуючи наказ склав зброю, залишив територію «Азовсталі»  і потрапив у полон до рашистів. Ми повинні пам'ятати, що вони знаходяться в складних умовах. Щемить серце, що мій чоловік не бачить як росте його маленька онука, робить перші кроки, не може гордитися своїми дітьми. Мама мого чоловіка щохвилини молиться за нього, аби він повернувся. Також потрібно підтримувати усіх, хто зараз боронить нашу Україну та вірити у перемогу», - з хвилюванням у голосі розповіла пані Світлана.  

На акцію прийшла Карина - дружина прикордонника, який вісім місяців тому потрапив у полон з міста Маріуполь. 

«З перших днів війни він із побратимами-прикордонниками захищали Маріуполь. Їх локації були й в місті, і поза ним, і на заводах Ілліча та «Азовсталь». І до сьогодні не відомо що з ними.

Два місяці тому у нас народилася донечка. Але він так і не знає коли й хто в нас народися. Дуже сподіваюся, що він скоро повернеться», - плачучи розповідає Карина. 

Наприкінці ведучий акції наголосив: «Надіємося, що уже найближчим часом ми святкуватимемо день перемоги нашої мирної та незалежної держави».

Також зазначимо, що до акції доєднався і благодійний фонд «Молода Україна», зокрема одна з його учасниць Вікторія Павлів, яка у підтримку усіх присутніх виконала пісню «Не залишай мене одну».

Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що матері захисників Маріуполя Тетяна Россіна та Наталія Ніколаєва вже понад пів року чекають синів з полону. Пані Наталя аби вчергове привернути увагу суспільства до долі полонених захисників Маріуполя зініціювала збір коштів. Їй вдалося оплатити банери у підтримку воїнів.

Пізніше Луцький міський голова Ігор Поліщук надав безкоштовно LED-екрани міста для розміщення інформації у підтримку захисників Маріуполя.