«Війна – зла мачуха, яка завжди потребує людей»: офіцер з Волині про бригаду, втрати та віру в перемогу

Як війна змінила його життя та що він каже про службу – розповідає газета «Наше місто». 

Нововолинець Андрій Кіндюк народився в сім'ї військового льотчика в часи срср і добре пам'ятає, як з батьками жили у воєнних гарнізонах на Далекому Сході. Зі здобуттям незалежності тато присягнув на вірність Україні, а син після закінчення Нововолинського електромеханічного коледжу, вступив на навчання у Львівський університет і паралельно на військовій кафедрі здобував військову спеціальність.

У рідному місті він очолював відділ ведення державного реєстру виборців і цього ввічливого, знаючого свою справу посадовця знало багато людей, бо ж ми всі виборці. Війна внесла свої жорстокі корективи в життя лейтенанта запасу, який вже з дружиною Наталею виховували сина.

– У травні 2022 року отримав повістку, – згадує Андрій, – зібрав речі й пішов у військкомат. Тоді саме на Волині формувався 50-й окремий батальйон, який став основою для створення нашої бригади. Його ряди поповнили уродженці Волині, Житомирської й Черкаської областей. Зараз наша частина успішно тримає оборону на відведеній ділянці у Запорізькій області. Зараз такі підрозділи мають право самим набирати воїнів, тому кому болить душа і серце за Україну, хто конкретно хоче наближати ПЕРЕМОГУ – звертайтеся у рекрутинговий центр нашої бригади, тел. 068 47 12 118.

Твоя робота зачіпає дві точки: люди-папери…

– Мовлю, яка воно є без прикрас: на війні постійно потрібні люди, така вона зла мачуха. Люди приходять у бригаду бойові, в основному з нашої області й Чернігівської, є земляки. Ось Володимир з Нововолинська вже командує протитанковим взводом. Але цих людей треба оформити, ведення особових справ, реєстрація наказів, переміщення солдатів, офіцерів, звільнення. Ось у наш відділ потрібен писар, який дуже каліграфічно, тобто красиво пише – для виписки нагородних документів, посвідчень.

Роки війни змінили Андрія Кіндюка, як він поділився - з'явилася сивина на скронях, життєві постулати деякі довелося переглянути і є впевненість наших людях, у силі їхнього характеру. Коли є відпустка, як і цього разу, то приємно бачити сина, вже вищого на голову за батька. Тато йшов на війну, він був хлопчаком-шестикласником. Зараз вже юнак-дев'ятикласник. Приємно бачити йому, що в час війни місто не перебуває в застої: оживилося житлове будівництво на 5-му і 6-му мікрорайонах, на маршрутах ходять сучасні комфортабельні автобуси.

– Андрію, зараз почали перемогу пов'язувати з президентом Трампом?

Відповів з гумором.

– Про нього чули, але його не знаємо. Такі питання не обговорюємо – ніколи. Ми, як і всі воїни ЗСУ, весь народ конкретно наближаємо перемогу, яку неодмінно здобудемо.

На знімку: Андрій Кіндюк з дружиною Наталею

Читайте також:

• «Це моя третя рука, очі, вуха і ніс»: кінолог з Волині тренує собак для охорони держкордону
• Майже 16 годин чекав евакуації з турнікетом на нозі: історія незламного бійця з Волині
• «Мені не байдуже, що буде з нашою країною», - підполковник з волинської «сотки»