«Зв’язок має працювати як швейцарський годинник»: історія бійця волинської бригади

Нині Павло – головний сержант, командир відділення управління командира батальйону взводу зв’язку 3 механізованого батальйону 100 омбр, розповіли у бригаді.

Його робота – та, яку часто не помічають, доки вона працює. Забезпечити стабільний зв’язок батальйону, зокрема штабу, виставити ретранслятори, проконтролювати роботу обладнання – усе це щоденна відповідальність зв’язківця.

«Зв’язок має працювати як швейцарський годинник», – за таким принципом Павло описує свою роботу.

За його словами, хороший зв’язківець – це насамперед ініціативна людина. Тут недостатньо просто виконувати поставлені завдання. Потрібно постійно стежити за системою, передбачати можливі проблеми й шукати рішення ще до того, як вони стануть критичними.

Павло переконаний: люди, які приходять до війська лише для того, щоб «відслужитися», у підрозділі зв’язку надовго не затримуються. Робота потребує залученості, уважності та готовності постійно вчитися.

Серед базових навичок, необхідних для служби, він називає хоча б початковий рівень роботи з комп’ютером. Водночас багато чого військовослужбовці опановують уже безпосередньо під час служби.

Для «Барні» ця сфера не зовсім нова. Ще у 2018–2019 роках він проходив строкову службу у третій окремій бригаді зв’язку. Після цього повернувся до цивільного життя.

У мирному житті чоловік працював інженером на заводі «Кроноспан», де був контролером якості. Робота на виробництві навчила його відповідальності та уважності до деталей – якостям, які нині стали у пригоді й на військовій службі.

Повномасштабне вторгнення змінило його плани. У лютому 2022 року Павло знову став до лав ЗСУ. Відтоді його професійні навички та військовий досвід працюють щоб підрозділ залишався на зв’язку.

Після завершення війни Павло хоче повернутися до цивільного життя й започаткувати власну справу. Якою саме вона буде – покаже час. Але досвід, який він отримав у війську, напевно залишиться з ним надовго: відповідальність, ініціативність і звичка робити так, щоб усе працювало.

Читайте також: 

• У 40 років — дідусь, артилерист і захисник: історія воїна волинської бригади з позивним «Google»
• Робив дитячі іграшки на лазерних верстатах, а тепер воює на передовій: історія прикордонника з Волині
• М’ячик, смаколики й пильний ніс: як Дейзі допомагає волинському прикордоннику шукати наркотики на «Ягодині»