У 40 років — дідусь, артилерист і захисник: історія воїна волинської бригади з позивним «Google»
Пан Андрій служить на посаді механіка-водія бойового розрахунку САУ 2С22 «Богдана», що перебуває на озброєнні самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр. А ще він має усі підстави претендувати на звання… наймолодшого діда в ЗСУ!
Історію бійця розповіли у волинській бригаді.
Адже цьому молодому чоловіку, який перебуває у прекрасній фізичній формі, «за паспортом» 40 років (хоча на вигляд – аж ніяк не більше 32-х!). І при цьому він є не лише люблячим татом 20-річної доньки Емми та 12-літнього сина Данила, а й чудовим дідусем своєї дворічної онуки Мілани!
Родом чоловік з Бердичева, що на Житомирщині. У цивільному житті працював будівельником. До лав ЗСУ став наприкінці липня 2022 року. Спочатку пройшов курс піхотної підготовки у Великій Британії. А після повернення в Україну вивчився ще й на гармаша!
До речі, якраз під час виїзду з навчального центру, де готували майбутнє української артилерії, Андрій одержав свій позивний:
– Ми довго не могли виїхати з лісу. Врешті-решт водій автобуса відверто заблукав. Довелося мені відкрити на телефоні Google Maps і взяти на себе роль штурмана, бо ще трохи і ми б опинилися на контрольованій ворогом території! – з усмішкою розповідає про події чотирирічної давнини гармаш «Сталевої Сотки», – З того дня до мене і «приклеїлося» псевдо «Google»…
Як пояснює пан Андрій, підвалини успішної роботи артилерійського розрахунку закладаються задовго до того, як вперше пролунає команда «До бою!». Адже спочатку треба вибрати і облаштувати позицію, замаскувати її – і лише потім приступати до вогневого ураження противника.
І треба сказати, що стріляти «Google» та його бойові побратими таки вміють! Якось їхній розрахунок впродовж двох діб відправив ворогу понад 280 пекельно гарячих «подарунків» 155-го калібру!
Якщо ж говорити про місячний рекорд, то він перевищує позначку у 2500 пострілів: такий результат забезпечили два бойові розрахунки, які позмінно працювали на одній «Богдані»!
Андрій/«Google» мріє повернутися з Перемогою на рідну Житомирщину, міцно-міцно обійняти найрідніших людей, а потім… гайнути нарешті на риболовлю – вперше за багато років!
Читайте також:
- Урятував 32 побратимів і втратив обидві ноги: історія ветерана з Волині
- Робив дитячі іграшки на лазерних верстатах, а тепер воює на передовій: історія прикордонника з Волині
- М’ячик, смаколики й пильний ніс: як Дейзі допомагає волинському прикордоннику шукати наркотики на «Ягодині»
Будь в курсі усіх новин
