Перед останнім бойовим завданням сказав сину, що не повернеться: захиснику з Волині просять присвоїти держану нагороду

втрати

47-річному захиснику з Волині Анатолію Філюку просять посмертно присвоїти звання Героя України.

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєстрував син бійця Олег Філюк.

Філюк Анатолій Миколайович 08.02.1977 р.н. - житель м.Камінь-Каширський Волинської області.

Він був призваний на військову службу 01.12.2022 року. Проходив службу у військовій частині А4898, 417-го окремого стрілецького батальйону на посаді командир 3-го відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти. Разом з побратимами боронив цілісність нашої держави на території Донецької та Запорізької областей. Де неодноразово брав участь в бойових діях, в тому числі в таких населених пунктах як Лук'янівське, П'ятихатки, Новодарівка.

За відданість справі захисту держави та її народу, сумлінність виконання службових обов'язків, сміливість, старанність, наполегливість в ході виконання бойових завдань нагороджений Грамотою від командира 33 ОМБР.

Загинув 29.04.2024 року під час виконання бойового завдання в батальйонному районі оборони поблизу села Новодарівка, Пологівського району, Запорізької області.

«Безліч життєвих ситуацій ми з татом пережили пліч-о-пліч, навіть удвох стояли на блокпостах. Він у всьому мені звірявся, розповідав про кожен обстріл, бойові виходи, втрати і тривоги, як пив воду з калюжі, голодував, два дні ховався з побратимом у лисячій норі, аби врятуватися. Якось тато шістнадцять діб не виходив на зв’язок. А потім, коли нарешті відгукнувся, промовив: «Що, синку, не думав, що я виживу?» Я ж вірив, що тато повернеться переможцем, бо знав його залізний характер, наскільки великий він мав досвід.

Але тато наче щось відчував, постійно надсилав мені своє місце розташування, аби, якщо, не дай, Боже, трапиться найгірше, хоч відав, де він загинув. 24 квітня ми з ним спілкувалися по відеозв’язку. Тато ще сказав, що зібрав у наплічник речі, поклав туди військовий квиток, і попросив побратимів їх відправити нам, адже, додав услід, має завдання незабаром йти туди, звідки ще живим ніхто не повертався. «І я не вернусь, сину», – мовив із болем наостанок. Попросив пробачення, якщо чимось образив. Через п’ять днів він загинув, – пригадує останню розмову з татом Олег.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

Можливо зацікавить