8 листопада ще розмовляв із дружиною телефоном, а 10 - ворог забрав життя: спогади про Героя з Волині Анатолія Ланевича

Про це пише видання «Нове життя» - новини Любешівщини. 

Народився та зростав він на хуторі Наїздово у багатодітній сім’ї. Звідси торував свої стежки у доросле життя: спочатку навчаючись у школі, потім – у Любешівському технікумі. У сусідніх Березичах син знайшов свою долю. Пішов у прийми до коханої Наталки. За рідного прийняв її маленького сина Артема. А там Господь і донечку Софійку подарував, так схожу на тата.

Декілька років він працював сторожем у місцевій школі. Але здебільшого їздив на сезонні заробітки. Бо ж руки золоті мав, умів неабиякі ремонти робити.

Жорстока війна розбила всі плани цієї сім’ї. Навесні, після Великодня, Анатолія Ланевича мобілізували. Не мав за плечима він військової муштри, тож спочатку проходив навчання. Під час них і виявилося, що чоловік має проблеми зі спиною. Тож зробили операцію. Потім був місяць реабілітації. Але після цього Анатолій Миколайович попрощався з рідними та вирушив на фронт.

Восьмого листопада він ще розмовляв із дружиною телефоном. А вже 10 числа ворог забрав життя Анатолія Ланевича 10 листопада на Запорізькому напрямку.

Поховали воїна на кладовищі села Березичі.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині загиблого. Вічна шана і слава Герою!

Читайте також: 

• Заручився з коханою за кілька місяців до загибелі: на Волині попрощалися із 25-річним Героєм Андрієм Федоруком
• Напередодні його смерті душа дружини передчувала лихо: захисник з Волині поліг у боях за Благодатне
• Майже два роки - «на нулі», без жодних ротацій і лише кілька відпусток: ворог обірвав молоде життя Героя з Волині