У перші дні вторгнення став на захист України: батько 4 дітей з Волині загинув у бою на Луганщині

Про нього розповідає видання «Нова доба».

Громада зустрічала навколішки наші краяни траурний кортеж, який повертав Героя додому. Багато людей спеціально виїжджали з різних населених пунктів до дороги, по якій він прямував. А наступного дня під час похоронів схилили голову в пошані перед подвигом 38-річного полеглого Героя сотні жителів Нових Підцаревич і вихідців із села, мешканці усіх довкружніх сіл, міста Вараш, селища Маневичі, родичі загиблих під час російської агресії захисників України, керівництво, старости і депутати Маневицької селищної ради, жителі сусідніх територіальних громад, побратими воїна й службовці Першого відділу (смт Маневичі) Камінь-Каширського РТЦК та СП, колеги-освітяни його дружини Оксани Пашко.

Чин відспівування новопреставленого воїна звершили майже два десятка священників під керівництвом декана Маневицького деканату ПЦУ прот. Андрія Закидальського та благочинного Маневицького благочиння УПЦ прот. Тарасія Огородника.

Слова скорботи за загиблим і підтримки його родині висловив настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Велика Ведмежка прот. Георгій Приведенець, зауваживши, що Анатолій та Оксана Пашки – перша пара, яку він вінчав, прийшовши сюди на парафію молодим священником. Тож він радів їхньому щасливому сімейному життю, народженню чотирьох діток, яких усіх похрестив.

Було багато серед тих, хто проводив в останню дорогу воїна, його однолітків, друзів, кумів.

«Ми горді тим, що ходили із ним в одну школу… Що добре знали його, нашого Толіка… Разом із ним святкували всі шкільні вечори, ходили на дискотеки, гуляли один в одного на весіллях, раділи народженню наших дітей. Ми горді тим, що його діти навчаються в нашій школі, бо їхній тато – Герой, який поклав своє життя за них і за всіх нас… Він міг не йти на цю війну, бо батько чотирьох дітей, але одним із перших це зробив. Сказав: «У мене четверо дітей і хто, як не я, їх захистить?..» – із болем сказала від усієї шкільної родини Тетяна Макарчук, завідувачка Великоведмезької гімназії-філії.

Дякувала мамі та дружині воїна, висловлюючи їм та всій їхній родині співчуття, і завідувачка Серхівської гімназії-філії Наталія Паламар, яка передала троянди від побратимів Анатолія, з якими він у групі із дванадцяти військовослужбовців потрапив у пекло війни.

Слова скорботи та підтримки родині загиблого адресували й Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк, начальник Першого відділу (смт Маневичі) Камінь-Каширського РТЦК та СП Олександр Плужнік, староста Великоведмезького старостинського округу Ірина Сацик.

Протоієрей Андрій Закидальський наголосив на тому, що Анатолій недаремно прийшов у цей світ, проявивши найвищу любов до своєї країни та усіх нас, і що загиблий воїн буде удостоєний радості Царства Небесного. Він закликав усіх любити ближніх своїх та єднатися воєдино не тільки в біді.

Життя Анатолія Пашка обірвалося у вирі війни 28 травня на Луганщині.

«Коли він телефонував останній раз, то сказав, що буде без зв’язку кілька днів… І я чекала… Два тижні чекала дзвінка…» – ділиться дружина загиблого, якій тепер самій доведеться дбати про двох донечок та двох синочків.

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

• У засідці чекав ворожий кілер, що вистрелив першим: історія полеглого Героя з Волині
• 13 жовтня закінчив підготовку штурмовика, а 15 жовтня загинув у бою: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Пробув на сході рівно 3 місяці: Герой з Волині загинув за чотири дні до свого 33-річчя