«Моя війна тепер у мені»: історія ветерана, який лікує посттравматичний синдром на Волині

Як розповів військовослужбовець Суспільному, пів року тому демобілізувався за медичними показами. Лікувався у Волинський обласній психіатричній лікарні, щоб побороти посттравматичний синдром (ПТСР), зараз чоловік продовжує займається з психологом.

“Я завжди казав: ПТСР це щось далеке, не для мене. Ну як бойовий медик і посттравматичний синдром? Я повинен бути вище цього. А біда в тому, що ти не можеш зізнатись сам собі: чоловіче, в тебе проблеми, тобі потрібна допомога. Моя війна закінчилась на сході, і зараз почалась моя в мені”, — розповів Андрій Алямський.

Про те, що потребує допомоги психіатра, військовий зрозумів після виконання бойового завдання.

“Принесли тіло вбитого хлопця. У нього був медальйон смертника, я просто його зірвав і поклав в підсумок для скиду магазинів. Саме у той момент я зрозумів, що зробив це так ніби це була не людина, а просто манекен”, — пояснив ветеран.

За словами лікарки-психотерапевтки, завідувачки чоловічого відділення № 3 Волинської обласної психіатричної лікарні Вікторії Сачук, четвертина з тих, хто повернеться із зони бойових дій матимуть посттравматичний стресовий розлад. Причина цьому — досвід проживання страшних подій та втрат.

“Спогади є частиною травматичної пам’яті. Вони бувають дуже інтенсивними, яскравими й людині може здаватися ніби вона знову перебуває в тих подіях, які пережила. Вона чує запах, звуки, неприємні відчуття в тілі”, — каже Вікторія Сачук.

Лікарка додала, що допомогти людині у такому стані може психолог, психотерапевт. Якщо ситуація складніша, варто звернутися до психіатра. Проте перед початком роботи з спогадами потрібно створити певні передумови: пацієнт має знати, що він перебуває у безпеці, що може довіритися спеціалісту, його підтримають, зрозуміють. Також у людини має бути внутрішній ресурс, щоб повернутися до болючих тем і опрацювати їх.

“Найяскравішим спогадом до кінця мого життя залишиться момент під Лисичанськом. По радіостанції я почув, що у нас є поранений. Я мав перехопити його. Але російський танк одним пострілом знищив усю групу хлопців, які несли пораненого. Це найстрашніше, що я бачив у своєму житті й це не виходить з голови”, — поділився спогадом Андрій Алямський.

Ветеран війни каже, що бачить сни про війну, а інколи відчуває незвичний присмак після пробудження.

Як пояснила лікарка-психотерапевтка, сновидінням, які лякають, можуть зарадити медичні препарати, які поглиблюють сон. Щоб зменшити кількість нічних кошмарів потрібно працювати й з психотерапевтом.

Серед ознак, які свідчать, що людині потрібен спеціаліст, це пригнічений настрій, хронічна тривога, яка виникає без об’єктивної причини й триває кілька місяців, говорить лікарка. Якщо її не можна зупинити, вона заважає спати, їсти, спілкуватись, повноцінно виконувати роботу та сконцентруватися на завданнях, потрібна консультація лікаря, додає Вікторії Сачук. Після цього фахівець призначить чи достатньо роботи з психологом чи потрібен й медикаментозне лікування.

“Можуть бути спалахи злоби, агресії. Це не завжди є патологією розвитку людини, частіше, це наслідок того, що людина виснажена. Коли людина змучена, їй важче тримати свої емоції, вона швидше дратується, агресивно реагує”, — пояснила психіатриня.

Андрій Алямський розповів, що варто на рівні держави встановити обов’язкове направлення ветеранів до спеціалістів у сфері психології. За його словами, бійці часто залишаються зі своїми проблемами наодинці й можуть заглушувати свій внутрішній стан алкоголем та наркотиками, що тільки ускладнює проблему.

Підтримка родини, друзів, суспільства є важливим елементом на шляху лікування, вважає Вікторія Сачук. За її спостереженнями, тим пацієнтам, які отримують розуміння від сім’ї, набагато легше впоратись з усім, що вони переживають. А тих, кому довелося розлучитися, довше доводиться лікувати, їх симптоми проходять тяжче.

Якщо і родина військовослужбовця важко переживає його етап прилаштування у цивільному житті, їм також може допомогти робота з психотерапевтом.

“Не намагайтеся з нього витягнути якісь спогади, думки. Можливо людина ще не готова до цього, вона боїться того, що пережила, боїться осуду, що її не приймуть. Якщо хоче розповісти – слухайте, скажіть, що ви поряд, що завжди готові допомогти. Запитайте чим йому допомогти”, — додала Вікторія Сачук.

Психіатриня розповіла, що позитивно на стан бійців впливає фізична активність, праця, яка не висмоктує з них енергію, а навпаки додає, і відповідно фінансова винагорода. Суспільство має розуміти, що у військових після повернення загострюються відчуття несправедливості, бажання помститися, каже психологиня. Тому Вікторія Сачук переконана, що шумні розваги підсилюють у ветеранів почуття покинутості, змушують військових думати, що їх робота була не такою й цінною.

Читайте також:

• «Я в Україні, я живий, я тебе кохаю»: зворушлива історія полоненого Вадима Козака з Волині
• Втратив руку і ногу на фронті: історія добровольця з Волині Івана Павловія
• П’ять місяців у комі: історія воїна, який проходить реабілітацію в центрі «Агапе» біля Луцька