Зник безвісти 5 жовтня, а 10 повідомили страшну звістку: молодий Герой з Волині загинув на Курському напрямку

14 жовтня, у день Покрови Божої Матері, у Жиричах відзначали престольне свято і день села. Це було свято з гірким присмаком сліз за загиблим захисником, який віддав своє життя за волю України. Плакало небо за мужнім воїном. Плакали люди, попри дощ і негоду з квітами навколішках зустрічали кортеж із загиблим військовослужбовцем. А в післяобідню пору новопреставленого воїна Андрія відспівали у місцевому храмі священники Заболоттівського благочиння та поховали на місцевому кладовищі, - пише газета Ратнівщина.

Андрій Пчола народився 3 вересня 1991 року у сім’ї Петра та Зінаїди Пчіл на Тернопільщині. Був середульшим сином у родині. З Волинню його пов’язало студентське життя. Навчався в Луцьку разом із хлопцями з Ратного. З ними подружився. До них не раз у гості в Ратне приїжджав. Саме тут і познайомився з майбутньою дружиною Оксаною Петручик із Жирич. У травні 2021 року закохані одружилися. Оселилися в Луцьку, бо Андрій там працював. Дружина Оксана розповідає, що він був дуже хорошим будівельником. Його цінували замовники за те, що робив якісно, «на совість». У 2023 році у подружжя народився синочок Макар. Йому було лише 10 місяців, коли татко пішов на війну.

Андрія Пчолу мобілізували до лав ЗСУ 1 травня 2024 року. йому вручили повістку, коли їхав громадським транспортом на роботу. У той же день оформили документи, а наступного дня сказали з’явитися уже з речами в ТЦК. Строкової служби Андрій Петрович не проходив. Його відправили на навчання у Великобританію, після чого разом з побратимами захищав Україну на Донеччині. Дружина розповідає, що приблизно місяць тому їхній підрозділ перевели у Сумську область. Чоловік отримав осколкове поранення. Але після лікування повернувся назад у стрій. Про службу майже нічого рідним не розповідав. Але кожного разу, коли йшов на завдання, повідомляв, що буде без зв’язку, а коли повертався, давав знати, що живий.

8 жовтня Оксані Пчолі принесли сповіщення про те, що її чоловік безвісти зник. Новина шокувала, адже вона спілкувалася з ним, коли він ішов на позиції, і все було добре. А тут замість повідомлення, що повернувся із завдання – сповіщення, що зник. І вже 10 жовтня, через два дні, все-таки підтвердилося те, що Андрій Пчола загинув.

Дружина розповідає, що він був дуже добрим чоловіком і татом. Не тямив себе від щастя, коли дізнався, що у них буде син. А Макар народився такий схожий на тата – його маленька копія! Зараз він робить свої перші у житті невпевнені кроки і ще не розуміє, що тата у нього забрала жорстока війна. Але знищити те, що записане в генокоді людини, неможливо. З маленького Макарчика колись виросте мужній чоловік, у венах якого тече кров захисника України. І хай там що, але син відчуватиме підтримку люблячого тата з небес, бо тепер він – у Небесному Легіоні.

Читайте також:

• Родичі з Луцька 24-річного загиблого танкіста просять присвоїти йому звання Героя України
• Матір поховала усіх, кого любила: історія молодого Героя з Волині, який загинув у Курській області