Відчував, що не повернеться з війни: історія волинянина, який після полону продовжував боротьбу з окупантами

Відчував, що не повернеться з війни: історія волинянина, який після полону продовжував боротьбу з окупантами

13 квітня 2025 року на Волині в останню путь провели 33-річного воїна Антона Суліковського.

Понад два з половиною роки боронив він нас і нашу державу у час повномасштабного вторгнення РФ, а до цього був на війні у 2014-2015 роках, потрапивши в полон при виході із Іловайського котла, та знову повернувшись у лави ЗСУ.

Про нього розповідає видання «Нова доба».

Трагічна й героїчна доля Антона Суліковського. Двадцятидворічним він уперше потрапив на війну після проходження строкової служби. Події серпня 2014 року не полишали його серця. І під час бойових дій широкомасштабного вторгнення казав рідним, коли питали як він, що не гірше, ніж у Іловайську… Тоді Антон був узятий в полон російськими силовиками при виході з «котла», який забрав життя чотирьох сотень українських бійців.

«У той час із ним від 20 серпня не було зв’язку, а 2 вересня його телефон увімкнувся. Він перебував в СБУ у Донецьку. В середині вересня його одного з перших обміняли. Після цього він став працювати у військкоматі в Сарнах, де й познайомився зі своєю дружиною Анною, ще кілька разів брав участь в бойових діях, − зі скорботою згадує мама Героя Ірина Іванівна. Він – її найстарший з-поміж чотирьох синів: Тарасові невдовзі виповниться двадцять п’ять років, Богданові – двадцять, Арсенові − п’ятнадцять».

Раділи всією родиною, коли Антон став татом – у грудні 2015 року в нього у цивільному шлюбі із дружиною Анною народився синочок Остап, який зараз навчається в третьому класі. Молодий татусь працював водієм вантажівки, возив щебінь. Техніка була його пристрастю. Він вивчився в Маневицькому професійному ліцеї на слюсаря-ремонтника, тракториста, водія, мав усі категорії. Деякий час працював у Маневицькому лісгоспі водієм. Мріяв, що після війни їздитиме на фурі…

«Знову в ЗСУ Антон пішов у середині липня 2022 року, − продовжує розповідь Ірина Іванівна. − Служив спочатку в 24-ій ОМБр ім. короля Данила, потім став старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону 141-ої ОМБр. У вересні 2022 р. був поранений у Херсоні. Тоді медики просто дивувалися тому, що осколки не зачепили життєво важливих органів, сонну артерію.

Після лікування був у Торецьку Донецької області близько року провів у Чорнобилі, де отримав опіки ніг, бо не покидав місце пожежі поки не впевнився, що там нікого не залишилося, а згодом воював на Запоріжжі, Донеччині. Він дуже переймався за кожного зі своїх побратимів. Анна часто до нього їздила, як він був і на службі, і в госпіталі, підтримувала його, допомагала йому».

Коли навідувався у відпустки, спішив й у Маневичі до рідних, і до дружини із сином в Сарни.

«Він відчував, що не повернеться з війни… Казав: «Мене вже нема»… − болять слова його мамі. – У суботу, 5 квітня, коли йшов на виконання свого останнього бойового завдання на передній край, телефонував і говорив, що не вернеться. Пішов зі старшого віку побратимом, який підірвався на міні, то він його витягнув, допоміг дістатися до населеного пункту. А коли, зайшовши у погріб, по рації зв’язувався, аби сповістити, що є «трьохсотий» і потрібна допомога, його засікли з дрона й танк відкрив вогонь… Син був поранений у те ж місце, що і в Херсоні, але цього разу осколок, потрапивши в шию, забрав його життя… Також Антона засипало землею… Того побратима врятували, він зараз у госпіталі, я взяла його номер телефону й зідзвонювалася з ним».

Таким був бойовий шлях сержанта ЗСУ Антона Суліковського, який невідступно боровся за волю й незалежність України. Всі рідні знали, що за його ззовні імпульсивним характером ховається добра, небайдужа, любляча всіх душа. Через що тільки не пройшовши, він знову й знову вирушав на передній край бойових дій… 2 березня Антон зустрів свій 33-ій день народження, а вже за місяць, 7 квітня – смертельне поранення від ворога, з яким він вперше хоробро ступив у бій ще 22-річним, забрало його життя.

Скорботною стала погожа Вербна неділя… Попрощалися із молодим Захисником сотні маневичан, на колінах віддаючи шану подвигу українського воїна. Слова співчуття мамі Героя Ірині Іванівні й татові Станіславу Антоновичу, дружині Анні та синочкові Остапу, братам і всій родині загиблого адресували Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк, представник ТЦК та СП Григорій Ємчик, священнослужителі Михайло Мельничук й Анатолій Устимчук.

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

Можливо зацікавить

«І в пеклі треба боротися за своє право»: історія захисника з Волині
історії війни

«І в пеклі треба боротися за своє право»: історія захисника з Волині

«Це якась наруга над загиблим!»: сімʼї Героя з Луцька двічі виготовили бракований пам'ятник

«Це якась наруга над загиблим!»: сімʼї Героя з Луцька двічі виготовили бракований пам'ятник

Донечка та син Героїв з’явилися на світ після загибелі своїх батьків: на Волині родинам полеглих воїнів вручили посмертні ордени
фото

Донечка та син Героїв з’явилися на світ після загибелі своїх батьків: на Волині родинам полеглих воїнів вручили посмертні ордени

На Волині фірма не повернула залишок грошей для будівництва оборонних споруд

На Волині фірма не повернула залишок грошей для будівництва оборонних споруд

Серце зупинилося у лікарні міста Запоріжжя: на Волинь «на щиті» повернувся військовий Микола Комаров

Серце зупинилося у лікарні міста Запоріжжя: на Волинь «на щиті» повернувся військовий Микола Комаров

12 тис доларів за незаконний виїзд: на Волині викрили ще одну схему ухилення від мобілізації

12 тис доларів за незаконний виїзд: на Волині викрили ще одну схему ухилення від мобілізації

Загинув понад рік тому: Волинь втратила Героя Владислава Кожухова

Загинув понад рік тому: Волинь втратила Героя Владислава Кожухова

«Всі говорять: тримайся, а за що триматися?»: загиблому прикордоннику з Волині Владиславу Зуську навіки 24 роки
відео
фото

«Всі говорять: тримайся, а за що триматися?»: загиблому прикордоннику з Волині Владиславу Зуську навіки 24 роки

Ворожі кулі оминули – життя забрав трагічний випадок на рідній Волині: спогади про молодого захисника
історії війни
фото

Ворожі кулі оминули – життя забрав трагічний випадок на рідній Волині: спогади про молодого захисника