Відчував, що не повернеться з війни: історія волинянина, який після полону продовжував боротьбу з окупантами

Відчував, що не повернеться з війни: історія волинянина, який після полону продовжував боротьбу з окупантами

13 квітня 2025 року на Волині в останню путь провели 33-річного воїна Антона Суліковського.

Понад два з половиною роки боронив він нас і нашу державу у час повномасштабного вторгнення РФ, а до цього був на війні у 2014-2015 роках, потрапивши в полон при виході із Іловайського котла, та знову повернувшись у лави ЗСУ.

Про нього розповідає видання «Нова доба».

Трагічна й героїчна доля Антона Суліковського. Двадцятидворічним він уперше потрапив на війну після проходження строкової служби. Події серпня 2014 року не полишали його серця. І під час бойових дій широкомасштабного вторгнення казав рідним, коли питали як він, що не гірше, ніж у Іловайську… Тоді Антон був узятий в полон російськими силовиками при виході з «котла», який забрав життя чотирьох сотень українських бійців.

«У той час із ним від 20 серпня не було зв’язку, а 2 вересня його телефон увімкнувся. Він перебував в СБУ у Донецьку. В середині вересня його одного з перших обміняли. Після цього він став працювати у військкоматі в Сарнах, де й познайомився зі своєю дружиною Анною, ще кілька разів брав участь в бойових діях, − зі скорботою згадує мама Героя Ірина Іванівна. Він – її найстарший з-поміж чотирьох синів: Тарасові невдовзі виповниться двадцять п’ять років, Богданові – двадцять, Арсенові − п’ятнадцять».

Раділи всією родиною, коли Антон став татом – у грудні 2015 року в нього у цивільному шлюбі із дружиною Анною народився синочок Остап, який зараз навчається в третьому класі. Молодий татусь працював водієм вантажівки, возив щебінь. Техніка була його пристрастю. Він вивчився в Маневицькому професійному ліцеї на слюсаря-ремонтника, тракториста, водія, мав усі категорії. Деякий час працював у Маневицькому лісгоспі водієм. Мріяв, що після війни їздитиме на фурі…

«Знову в ЗСУ Антон пішов у середині липня 2022 року, − продовжує розповідь Ірина Іванівна. − Служив спочатку в 24-ій ОМБр ім. короля Данила, потім став старшим стрільцем-оператором механізованого батальйону 141-ої ОМБр. У вересні 2022 р. був поранений у Херсоні. Тоді медики просто дивувалися тому, що осколки не зачепили життєво важливих органів, сонну артерію.

Після лікування був у Торецьку Донецької області близько року провів у Чорнобилі, де отримав опіки ніг, бо не покидав місце пожежі поки не впевнився, що там нікого не залишилося, а згодом воював на Запоріжжі, Донеччині. Він дуже переймався за кожного зі своїх побратимів. Анна часто до нього їздила, як він був і на службі, і в госпіталі, підтримувала його, допомагала йому».

Коли навідувався у відпустки, спішив й у Маневичі до рідних, і до дружини із сином в Сарни.

«Він відчував, що не повернеться з війни… Казав: «Мене вже нема»… − болять слова його мамі. – У суботу, 5 квітня, коли йшов на виконання свого останнього бойового завдання на передній край, телефонував і говорив, що не вернеться. Пішов зі старшого віку побратимом, який підірвався на міні, то він його витягнув, допоміг дістатися до населеного пункту. А коли, зайшовши у погріб, по рації зв’язувався, аби сповістити, що є «трьохсотий» і потрібна допомога, його засікли з дрона й танк відкрив вогонь… Син був поранений у те ж місце, що і в Херсоні, але цього разу осколок, потрапивши в шию, забрав його життя… Також Антона засипало землею… Того побратима врятували, він зараз у госпіталі, я взяла його номер телефону й зідзвонювалася з ним».

Таким був бойовий шлях сержанта ЗСУ Антона Суліковського, який невідступно боровся за волю й незалежність України. Всі рідні знали, що за його ззовні імпульсивним характером ховається добра, небайдужа, любляча всіх душа. Через що тільки не пройшовши, він знову й знову вирушав на передній край бойових дій… 2 березня Антон зустрів свій 33-ій день народження, а вже за місяць, 7 квітня – смертельне поранення від ворога, з яким він вперше хоробро ступив у бій ще 22-річним, забрало його життя.

Скорботною стала погожа Вербна неділя… Попрощалися із молодим Захисником сотні маневичан, на колінах віддаючи шану подвигу українського воїна. Слова співчуття мамі Героя Ірині Іванівні й татові Станіславу Антоновичу, дружині Анні та синочкові Остапу, братам і всій родині загиблого адресували Маневицький селищний голова Олександр Гаврилюк, представник ТЦК та СП Григорій Ємчик, священнослужителі Михайло Мельничук й Анатолій Устимчук.

Юлія МУЗИКА

Читайте також:

Можливо зацікавить

Дві доньки втратили батька: на Волині попрощалися з Героєм Владиславом Герасименком, який поліг на війні понад півтора року тому
фото

Дві доньки втратили батька: на Волині попрощалися з Героєм Владиславом Герасименком, який поліг на війні понад півтора року тому

Без батька залишилось двоє доньок: на Волині попрощались з Героєм Сергієм Тлумачем

Без батька залишилось двоє доньок: на Волині попрощались з Героєм Сергієм Тлумачем

Вибір тижня: простора 2-кімнатна квартира у «Парковому кварталі» в Ковелі — ідеальна для сім’ї
promo

Вибір тижня: простора 2-кімнатна квартира у «Парковому кварталі» в Ковелі — ідеальна для сім’ї

Лавандові поля та ферми лохини: що відвідати на Волині в липні

Лавандові поля та ферми лохини: що відвідати на Волині в липні

Загиблих Героїв волинської громади нагородили орденами «За мужність» III ступеня

Загиблих Героїв волинської громади нагородили орденами «За мужність» III ступеня

12 годин на варті: історія волинянина, який працює на залізничному блокпості

12 годин на варті: історія волинянина, який працює на залізничному блокпості

«Другої Наталки вже не буде»: на Волині ветеран висаджує троянди в пам’ять про загиблу на війні дружину

«Другої Наталки вже не буде»: на Волині ветеран висаджує троянди в пам’ять про загиблу на війні дружину

На Волині вручили посмертну нагороду родині загиблого Героя Ігоря Бричка

На Волині вручили посмертну нагороду родині загиблого Героя Ігоря Бричка

Волинянин двічі ґвалтував неповнолітню пасербицю: як його покарали

Волинянин двічі ґвалтував неповнолітню пасербицю: як його покарали