Має право звільнитися, але залишається на фронті: історія багатодітного батька з Волині

Історію бійця розповіли у Держприкордонслужбі.

Чоловік пригадує, як після початку повномасштабного вторгнення кілька разів намагався мобілізуватися, однак на той час у ТЦК та СП йому відмовляли, адже там були величезні черги з добровольців. Однак після багатьох спроб Віталій усе ж потрапив на військову службу до Державної прикордонної служби України.

Маючи за плечами військову кафедру, офіцер служив у 7-му прикордонному Карпатському, згодом у 105-му Чернігівському прикордонному загоні, після чого вирушив на Схід вже у складі бойового підрозділу Волинського загону.

Нині прикордонник виховує трьох дітей – 16-річного Максима, 8-річного Іллю та півторарічну Анну. За словами багатодітного батька, вони з дружиною Тетяною завжди мріяли про донечку, і щастя усміхнулося їм уже під час війни. Водночас з’явилася підстава для звільнення зі служби, але Віталій її навіть не розглядав.

«Хто, як не ми, повинні захищати наших дітей? – ставить риторичне запитання військовослужбовець. – У моїй родині п’ятеро двоюрідних братів були на війні. Двоє загинули, один вважається зниклим безвісти, а решта, як і я, продовжують давати відсіч московським зайдам. Тим паче, два мої діди воювали в Українській повстанській армії. Я ще застав їх і пам’ятаю розповіді про ті часи, які також надихають мене на боротьбу».

Коли прикордонник вдома, то встигає не лише натішитися спілкуванням з дружиною та дітьми, але й знаходить час для спільного захоплення зі старшим сином. В обох хобі – кросові мотоцикли. Віталій з Максимом разом подорожують на них поліським краєм.

«То на озера, то на Світязь їздимо. І хоч повертаємося додому в болоті та грязюці, але щасливі. Це теж надихає, – ділиться батько. – А ще я хочу, щоб мої діти щасливо жили в незалежній Україні, а не під ворожим ярмом. Тому я продовжую воювати».

Попри наявність трьох дітей та серйозного поранення, яке воїн отримав внаслідок влучання ворожого FPV-дрона під час другої ротації поблизу Бахмута у 2024 році, «Небезпечний» не збирається залишати службу. Адже його мотивує й система ротацій у Держприкордонслужбі. Навіть після восьми-дев’яти місяців на фронті прикордонники мають кілька місяців служби на кордоні неподалік рідної домівки.

У цей час можна бачитися з дружиною та дітьми, спостерігати, як ростуть сини й донька, та виховувати їх не лише через телефонні розмови, а й власним прикладом. Саме це додає воїнові сил і наснаги продовжувати боротьбу за нашу Перемогу.

Читайте також: 

• Від ІТ до фронтових дронів: як волинянин став командиром підрозділу БПЛА на війні
• Без офіційного позивного, але з великою мрією: історія артилериста 100-ї бригади Михайла Проня
• Від добровольця до інспектора безпілотних літальних апаратів: майор поліції з Волині понад 10 років захищає Україну