Без офіційного позивного, але з великою мрією: історія артилериста 100-ї бригади Михайла Проня
Михайло Пронь із Прикарпаття вже майже чотири роки боронить Україну в лавах ЗСУ. Артилерист 100-ї окремої механізованої бригади працює на сучасних самохідних установках «Богдана» та M109A6 Paladin, має значний бойовий досвід, але досі не отримав офіційного позивного. Попри війну, боєць не перестає мріяти про повернення додому, створення сім’ї та Перемогу України.
Історію воїна переповіли на фейсбук-сторінці бригади.
Родом цей козарлюга із села Угринів, що біля Івано-Франківська. Мобілізувався у вересні 2022-го, базову загальновійськову підготовку проходив у Великій Британії.
На початках своєї кар’єри артилериста Михайло працював на 82 мм і 120 мм мінометах.
Та вже впродовж двох років чоловік служить на посаді старшого навідника у самохідному артилерійському дивізіоні 100 омбр. Тепер працює тільки зі 155-м калібром: на вітчизняній САУ 2С22 «Богдана» та американській самохідній гаубиці M109A6 «Paladin».
Маючи величезний бойовий досвід… Михайло досі не має «офіційного» позивного!
«То все побратими винні – ніяк не можуть визначитися, – з усмішкою розповідає гармаш «Сталевої Сотки», – Хто «Трактором» мене називає – за вміння швидко працювати лопатою в процесі облаштування нової вогневої позиції. Хто каже «Бронь» – бо маю прізвище Пронь. А трапляється й «Бурим» кличуть – бо якщо є вагомі підстави, то можу на когось трохи «побурчати».
На рідній Франківщині на Михайла з нетерпінням чекають батьки – Ігор Ришардович і Галина Василівна, старший брат Іван та молодший брат Андрій.
А долати щоденні труднощі війни артилеристу 100 омбр допомагає Надія – саме так звати кохану дівчину нашого героя:
«Хай як важко буває під час виконання бойових завдань, я завжди пам’ятаю – на мене чекає моя Надійка. До речі, постійно ношу на зап’ястку подарунок від коханої – браслет із дарчим написом», – щиро розповідає боєць.
«Трактор»-«Бронь»-«Бурий» мріє про повернення у рідний Угринів, про створення сім’ї, про народження дітей, ну і (звісно ж!) про улюблене захоплення – риболовлю…
…Але для здійснення усіх цих мрій потрібна одна умова – Перемога над клятим ворогом.
«Як на мене, ця війна вже неабияк затягнулася. Затрималися московити на українській землі, – поважно розмірковує гармаш Михайло, – Тож мусимо ще трішки додати обертів на полі бою – аби оркам «веселіше» втікалося назад на болота».
Читайте також:
- Бойовий шлях тривав лише 3 місяці, але майже 2 роки пройшло, коли ДНК-експертиза підтвердила загибель: історія Героя з Волині
- «На першому місці у нього завжди була сім’я»: історія полеглого захисника з Волині Миколи Ткачука, якому назавжди 42
- «Тієї ночі прийшов попрощатися, а наступного дня дізналася про його загибель». Спогади про полеглого прикордонника з Волині
Будь в курсі усіх новин
