Любешівець Василь Корець - від ІТ-фахівця до командира БПЛА на фронті

Житель Любешова, старший сержант Василь Корець, який у цивільному житті працював в ІТ, нині виконує обов’язки командира взводу безпілотних систем у складі 141-ї окремої механізованої бригади. Після досвіду служби в АТО у 2016 році він знову став до зброї з початком повномасштабного вторгнення та нині координує роботу пілотів БПЛА на передовій.

Військовий розповів виданню «Нове життя» – новини Любешівщини про відповідальність, втому та мотивацію, яка тримає його на війні.

«Я вважаю, що командир повинен насамперед показувати приклад. Лише тоді люди йому довірятимуть», – переконаний військовий.

Василь Миколайович – уродженець Люб’язя. За фахом він учитель фізики. Щоправда, працювати за спеціальністю не довелося. Свого часу був оператором комп’ютерного набору, працював у сфері рекреації і туризму, займався поліграфією й рекламою.

Створив сім’ю, жив звичним розміреним життям. Але у 2016 році Василь отримав повістку.

«Я ніколи не служив строкової служби, але рік провів у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади на Донецькому напрямку. Був зв’язківцем у зоні АТО», – пригадує він.

Від ІТ до фронтових дронів: як волинянин став командиром підрозділу БПЛА на війні

Після демобілізації повернувся додому й почав шукати нові можливості для розвитку. Вивчав ІТ, проходив курси та зрештою опанував професію фронтенд-розробника. Здавалося, життя поступово входить у спокійне русло. Та в лютому 2022 року все змінилося.

Маючи бойовий досвід, у перші дні повномасштабної війни Василь Корець сам пішов до військкомату. Спочатку служив у Другому відділі ТЦК та СП, але розумів: більше користі може принести саме на передовій. Тож почав активно вивчати роботу з безпілотниками, проходив спеціалізовані курси й добровільно долучився до батальйону БПЛА, який тоді формували в одній із бригад.

Спершу працював і на ударних, і на розвідувальних дронах на Запорізькому напрямку. Уже понад рік виконує завдання на Донеччині.

Нині до його обов’язків входить координація роботи пілотів, організація точок вильоту, контроль пересування ворога та забезпечення підрозділів розвідданими.

Та, зізнається військовий, найскладніше в цій роботі – відповідальність за людей.

«Я вагався, зважував усі плюси й мінуси, переживав, чи впораюся. Адже це відповідальність не лише за виконання завдання, а й за людей. Але коли бачу злагоджену роботу хлопців, коли вони довіряють мені, чують і підтримують один одного – розумію, що все недаремно», – каже Василь.

Попри фронтовий досвід, звикнути до постійної напруги непросто. Війна, говорить захисник, виснажує не лише фізично, а й морально.

«Звичайно, рутина втомлює. Хочеться хоч трохи відволіктися, переключити думки. З останньої відпустки привіз із дому книгу, думав буде більше часу почитати, але поки так і не вдалося взяти її до рук», – ділиться він.

За час служби Василь Корець пережив контузії, має низку військових відзнак. Нещодавно його нагородили «Золотим хрестом» Головнокомандувача ЗСУ. Утім, про власні заслуги військовий говорить стримано.

«Це не лише моя нагорода. Це відзнака всього підрозділу, усіх хлопців, які щодня виконують свою роботу. Бо результат на фронті – це завжди командна справа», – переконаний захисник.

Любешівець каже: найбільше сил триматися дає родина.

«Найкраща мотивація – це моя сім’я, мої рідні. Саме заради них хочеться вистояти й повернутися додому. Ми постійно тримаємо зв’язок, телефонуємо, спілкуємося по відео», – розповідає воїн.

Він щиро вдячний близьким і всім, хто підтримує військових у тилу.

«Забезпечення є, але постійно виникають технічні потреби, додаткові витрати. Моя дружина та дружини побратимів організовують збори, щоб нам допомогти. І насправді це дуже відчувається та додає впевненості», – говорить Василь Корець.

Та головна мета наразі для нього незмінна.