Майже рік вважали зниклим безвісти - історія полеглого бійця з Волині Богдана Марчука

Спогадами про Героя поділилися на платформі Меморіал Героїв. 

Богдан народився 9 квітня 1974 року у селі Клюськ Волинської області. Закінчив дев’ять класів школи. Потім навчався на токаря у Львові, там і залишився працювати на заводі. Строкову службу проходив у Луганській області.

До повномасштабного вторгнення чоловік працював в рідному селі у місцевого фермера. Богдан захоплювався кіньми та обожнював усе, що з ними пов'язано: відвідував виставки, фестивалі та змагання.

Під час повномасштабної війни П’ятдесятий захищав Україну у складі 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого – обіймав посаду механіка-водія БМП.

«Він був тим, хто вмів любити життя по-справжньому. Його щира усмішка, гучний спів і тепла душа надихали всіх навколо. Він умів знаходити радість у дрібницях – у вечорах з коханою Іннулею та їхніх розмовах до світанку, у теплій компанії, де завжди співав і танцював. Його душа була світлою, а серце – щедрим.

Він завжди підтримував тих, хто поруч, і жартував, коли було сумно. Але коли прийшов час захищати свою землю та близьких, без вагань став на захист. Сміливий, відданий і сильний… Він ішов у бій зі щирою усмішкою й вірив, що добро переможе. І віддав найдорожче – власне життя, аби інші могли жити», – сказала племінниця Іванка Глива.

Майже рік Богдана Марчука вважали зниклим безвісти. І весь цей час жевріла надія, що він живий. Та, на жаль…

Богдана Марчука поховали в рідному селі.

Посмертно воїна нагородили пам’ятною відзнакою «Князівський хрест Героя «Навіки в строю».

Вдома на нього чекали дружина Інна та рідні.

Читайте також: 

• Шлях із фронту додому та до місця вічного спочинку тривав довгі 15 місяців: історія загиблого Героя з Волині Степана Римарчука
• Від фронту до останньої боротьби: історія Героя з Волині Володимира Андрійчука
• «Якщо я й загину, то знаю, за що загину, і чому я туди пішов»: історія загиблого морпіха з Волині Сергія Жилякова