Історія бійця, який втратив на війні ногу

Реабілітацію у Луцьку після отриманого важкого поранення проходить 27-річний Ігор Пшеничник. З початку повномасштабного вторгнення він працював слюсарем на заводі «Моторсіч». утім покинув роботу і добровільно пішов у військкомат.

Історію захисника розповіло Суспільне.

«Не міг прийти в себе, що я вже без ноги»

«Спочатку служив в 93, перейшов торік у 28 бригаду. За три роки війни, що я побачив, – це кров, адреналін і безліч випитих енергетиків», — каже боєць.

Захисник служив стрільцем-санітаром, втратив ногу торік 12 листопада біля села Дружба на Донеччині.

«Я надягнув турнікет. І побратим каже: пацан, ти будеш жити. В Дружківці, вже коли проснувся, мені кофту надягнули, дали речі мої й цей пакет. Кажу: що це? Нога. Мені стопу віддали», — говорить Ігор Пшеничний.

Боєць з Запоріжжя, який втратив ногу на війні, після лікування хоче оселитися в Луцьку

Після операції в Дніпрі бійця відправили в госпіталь ветеранів війни до Луцька, де він лікується понад два місяці. Зізнається: довгий час не міг усвідомити, що втратив ліву ногу.

«Я навіть не зрозумів, чи приліт був. Я думаю, це не пелюстка, бо одірвало відразу. В мене спочатку паніка була. Не міг прийти в себе, що я вже без ноги», — пригадує захисник.

«Я не повинен здатись, а надихати таких же побратимів, як я»

Аби врятуватися від депресії, за порадами психолога та волонтерів Ігор почав відвідувати ампфутбол, малювання, стрільбу з лука, арттерапію. Ці заняття, каже, повернули йому віру у себе.

Тепер захисник з Запоріжжя після лікування хоче оселитися у Луцьку — місті, у яке спершу не хотів їхати.

«Я бачу, що тут у мене все вийде. Люди такі чуйні, приязні, завжди поможуть, завжди підкажуть, — каже Ігор Пшеничний. — Дякую Богу, що не відібрав в мене життя. Я не повинен здатись, а йти тільки вперед і надихати таких же побратимів, як я».