«Хоч писарем, хоч кухарем»: поранений боєць, який лікується на Волині, прагне повернутися на фронт

Суспільному захисник розповів про свій бойовий шлях і наміри повернутися на службу після лікування і реабілітації.

Андрій Дунаєв був інженером-будівельником. Перші дні повномасштабної війни застав у Полтаві — був там у відрядженні. Коли його родина потрапила під окупацію, пішов у військо.

«Я їм дзвоню, а дружина і діти там в підвалі сидять. Хати немає, дачі немає, машини немає… Вони були в окупації один чи два місяці. А потім волонтери наші через фронт вивели їх, — каже військовий. — Зараз вони у Німеччині, а моя мати залишилася у Херсоні, дуже за неї переживаю».

Спершу боєць служив у Полтавському зональному відділі військової служби правопорядку, потім потрапив у 60 Окрему механізовану бригаду. Торік восени під час виконання бойового завдання на Донеччині Андрій Дунаєв отримав поранення.

«Був скид на мене. Залетів осколок під коліно, перебив кістку, — пригадує записник. — Лікарі зробили операцію і поставили пластини, вирізали із таза кістку, пересадили в коліно. Осколок відрізав мені палець, поламав всі пальці».

Про війну чоловік згадувати не любить. Каже: там, та фронті, найголовніше — надійні побратими. Після відновлення боєць хоче повернутися до них.

«Хочу бути корисним своїм хлопцям, — додає боєць.— Хоч чимось, хоч писарем, хоч кухарем, автомат я вже не зможу тримати, але нічого, відновимося. Я дуже вірю, що до влади прийдуть ті, що пережили цю війну, які бачили страждання людей, просто повинні зробити так, щоб люди жили щасливо», — вважає захисник.

Читайте також:

• «Найлегше було у Серебрянському лісі»: історія «Бобра» з Волині, який отримав поранення, але повернувся у стрій
• «Щоб мама не знала…», - військовий з Волині майже три роки приховував, що він на фронті
• Рятувала молитва: боєць волинської бригади розповів про 77 днів на позиціях