Через рік знайшов вічний спочинок: на Волині попрощалися з 37-річним Героєм Віктором Терешкевичем

У місцевому храмі того дня стояли три труни: посередині — закрита, накрита синьо-жовтим прапором, з тілом Героя, з обох боків — відкриті труни двох стареньких, 86-річної бабусі й 76-річного дідуся, які померли напередодні. Відспівували всіх одночасно.

У коментарі журналістам ВСН очільник Вишнівської громади Віктор Сущик пояснив ситуацію:

«Ми не мали наміру зневажити пам’ять воїна. Так вирішили рідні, а священник погодив. Ситуація справді вийшла складною, але всі рішення приймалися в колі сімей. Ми не втручалися. Розумію, що людям це виглядало неприйнятно, але громада діяла відповідно до прохання близьких», — зазначив він.

Після служби стало відомо, що представники військкомату навіть не знали, що Героя відспівуватимуть разом із двома старенькими:

«Якби нам повідомили раніше, ми б наполягали на окремій церемонії для Героя. Так не можна. Не так маємо хоронити наших захисників. Розумієте, кожен із них — це не просто військовий, це син, батько, чоловік. Людина, яка загинула за країну. Для нас кожен такий похорон — це не формальність, це честь. Ми завжди стараємося зробити все гідно: почесна варта, оркестр, салют, гімн, останній уклін. А тут... Ми стоїмо і бачимо — Герой серед стареньких...»

Після служби жалобні процесії рушили до кладовища. Попереду — оркестр і почесна варта з тілом Героя. 

Над селом майоріли прапори, а небом пливли хмари, схожі на Янгола, що приймає воїна у вічність.

Батькові вручили прапор — той, під яким Віктор пішов у свій останній бій і під яким повернувся додому. 

Під звуки Гімну України та залпи військового салюту Героя поховали. Три постріли в небо, три удари в серце.

Рівно через рік після того, як він зник на фронті, Віктор Терешкевич нарешті повернувся додому — у своє рідне село, де все ще чекали його кроків. Тільки тепер — назавжди.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині Героя! Світла пам'ять воїну!