Витягував побратимів з-під обстрілів: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду

Відповідну петицію на сайті Президента України зареєструвала донька воїна Марія Репш.

Анатолій Репш з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони, а з 22 квітня 2022 року продовжив захист держави у складі 14-тої окремої механізованої бригади імені Князя Романа у Збройних силах України. Згодом обійняв посаду Головного сержанта 2-го механізованого батальйону.

Виконував бойові завдання оборонного та наступального характеру на різних напрямках, зокрема у населених пунктах Дворічне, Гряниківка, Масютівка, Першотравневе, Купʼянськ-Вузловий.

З часом проходження військової служби та виконання дій, спрямованих на захист держави від збройної агресії, отримував чотири поранення. Однак, незважаючи на отримані травми повертався у стрій, до своїх побратимів, адже не міг залишатися осторонь.

«Мій батько, Анатолій Репш — людина честі й великого серця. Він завжди стояв за своїх побратимів, ніколи не відвертався й не залишав позаду. Побратими називали його «Батьком Батальйону». За словами одного з них, Анатолія поважали, любили — як людину справедливу, сильну та відповідальну.

Ризикуючи власним життям, він допомагав своїм побратимам, витягував з-під обстрілів та підтримував до останнього. А тих, хто, на жаль, загинув, він виносив із поля бою, щоб їхні родини мали змогу гідно попрощатися й поховати своїх рідних», - написала донька захисника.

Його вчинки — це приклад мужності, людяності та відданості. Анатолій Репш був людиною, яка не залишає своїх і до кінця виконує свій обов’язок.

За свої заслуги перед державою був неодноразово нагороджений: орденом «За мужність» 3-го ступеня, орденом «За мужність» 2-го ступеня, медаллю «За військову службу Україні», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», відзнакою «За заслуги», відзнакою Міністра оборони України «За поранення» та почесним нагрудним знаком «Відзнака Командира 14-тої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

«Мій тато мріяв написати книгу після закінчення війни, адже, як він завжди казав: «Мені є що розказати». У його словах завжди було стільки життя, стільки спогадів та історій про побратимів, про випробування, про силу духу. І хоча доля не дала татові самому втілити цей задум, його спогади стануть основою книги, яку напишуть вже про нього — щоб пам'ять про справжнього Героя України вічно жила і в словах, і в серцях», - зазначила Марія Репш.

На превеликий жаль, поблизу населеного пункту Купʼянськ-Вузловий 18 січня 2026 року Анатолій Репш із позивним «Репш» виконав своє останнє бойове завдання. Через чотири тижні Анатолій Репш повернувся додому «на щиті» а 13 лютого 2026 року його поховали з честю та гідністю у рідному місті Рожище, Волинської області.

Підримати петицію можна за посиланням.

Читайте також:

• Писав сценарії для серіалів, а згодом очолив взвод БпЛА: історія Героя з Волині
• «Ми всі ним пишаємось»: спогади про полеглого захисника з Волині
• За три дні до загибелі відзначив день народження: Герою з Луцька навіки 39