«Ми всі ним пишаємось»: спогади про полеглого захисника з Волині

Про нього розповіли на платформі «Меморіал».

Олександр народився 30 серпня 1981 року в селищі Голоби Волинської області. Згодом родина переїхала до міста Ковель. Закінчив місцеву школу. Два роки навчався в професійно-технічному училищі міста Угнів.

З листопада 1999-го по травень 2001-го Олександр проходив строкову військову службу.

Пізніше працював виконавчим директором магазину «Фокстрот», згодом став директором «Комп’ютерного всесвіту» у Ковелі. У 2014 році повернувся у «Фокстрот» і до 2019-го був там продавцем. Деякий час працював за кордоном. Володів англійською та польською мовами.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олександр був на роботі в Німеччині. Він без вагань повернувся на Батьківщину і з березня 2022 року служив у лавах 71-ї окремої десантно-штурмової бригади. Військовий шлях розпочав на Луцькому військовому аеродромі. Навесні 2024 року вирушив на навчання в Житомирську область. Згодом пройшов навчання в Польщі. Воював у Харківській області, виконував обов'язки сапера.

«Тато був найкращим батьком, сином і чоловіком. Завжди підтримував, ніколи не залишав нас без уваги. Його працьовитість і щирість захоплювали. Ми всі ним пишаємось», – сказала донька Валерія.

Поховали Олександра Сидорука на кладовищі рідного селища Голоби.

У нього залишилися дружина Наталія і троє дітей від першого шлюбу: Дмитро, Валерія та Владислав

Читайте також:

• За три дні до загибелі відзначив день народження: Герою з Луцька навіки 39
• Загинув унаслідок удару ворожої авіаційної бомби: волинянину просять присвоїти державну нагороду
• Під час останньої розмови попередив: «Там, де я буду, зв’язку може не бути довго». Історія безвісти зниклого воїна з Волині