Чому у Луцьку вийшло, а в Олиці – ні: як на Волині рятують пам’ятки європейської історії

Європейська історія України – глибока та справжня. Вона налічує сотні років і тисячі спільних об’єктів історичної та культурної спадщини. Їхнє відновлення – питання зараз настільки ж важливе, як і питання національного самовираження. І це питання особливо гостро звучить в умовах війни з багаторічним окупантом української землі, української історії і української культури.

У спеціальному репортажі 12 каналу розповіли про те, як транскордонна співпраця допомагає рятувати спільні пам’ятки. У той час, як самостійні потуги українських чиновників — швидше, шкодять, аніж рятують.

Історія перша. Олика

Маєток Радзивілів в Олиці – унікальна пам’ятка. Його збудували у 16 столітті і це був один із перших в Україні оборонних замків квадратної форми, із бастіонами, укріплений муром та оточений ровом з водою. Потрапити до замку можна було лише через підйомний міст. У 18-19 століттях це була одна з найрозкішніших резиденцій Східної Європи: у палаці було 365 кімнат за кількістю днів у році.

За свою понад 400-літню історію Олицький замок зазнав чимало потрясінь: пережив козацьку облогу, навалу шведів, вояків Петра І, мародерів під час Першої світової, а тоді – за рішенням радянських ідеологів - став психіатричною лікарнею, яка тут діяла понад 50 років. Задум про знецінення історичної спадщини України вдався: через «амплуа» психлікарні не те, що туристи, навіть місцеві мало цікавилися унікальною пам’яткою.

Вперше надія на те, що Олицький замок отримає шанс на відновлення, з’явилася у 2021 році. Тоді пам’ятка потрапила до президентської програми «Велика реставрація». Волинські чиновники оперативно виселили з історичної будівлі психлікарню і взялися складати проектну документацію, аби не проґавити унікальну можливість.

Ще у лютому 2022 року, коли було засідання робочої групи, яка мала серед інших питань обговорювати стратегію розвитку Олицького замку, говорилося про те, що будуть спрямовані в 2022 році доволі великі кошти і було прийняте спільне рішення про те, що буде відремонтовано дахи. Так як безумовно збереження дахів дає збереження приміщення вцілому. Але зі зрозумілих всім нам причин це питання закрилося саме собою і наразі ми просто намагаємося підтримувати той стан приміщення, який є.

Війна поставила на «стоп» усі плани, а історична пам’ятка тим часом – продовжує руйнуватись. Через те, що під територією замку – лабіринти підземних ходів та приміщень, земля осипається і утворює все нові і нові ями. А нещодавно зруйнувалася навіть частина в’їзного муру.

Завдяки виселенню психлікарні з Олицького замку, сюди почали приїжджати туристи. Проте, на жаль, це привело і до певних негативних наслідків, адже будівляі втратила сотні людей, які щодня тут жили і працювали, і відповідно – дбали про майно.

У той же час активісти із волинського товариства охорони пам’яток говорять і про інші негативні процеси: стверджують, що Олицький замок псує не стільки час, як непрофесійні археологічні роботи, які тут встигли розпочати до війни.

Тендер на проведення археологічних робіт оголосили на початку грудня 2021 року. Із держбюджету на такі потреби виділили 10 млн гривень. Договір із переможцем тендеру уклали 15 грудня, а вже 31 грудня були підписані усі акти про виконані роботи.

Чи реально за два тижні якісно провести археологічні дослідження на 10 мільйонів? Навряд. Сумніви щодо результатів викликає і те, що досі публічно не показали звіт про археологічні дослідження.

Із проханням показати археологічний звіт журналісти звернулися в департамент культури Волинської обласної державної адміністрації, який був замовником робіт. Проте отримали відповідь, що такого звіту - немає.

Місцеві розповідають, що археологічні дослідження насправді тривали трохи довше, ніж у документах — не два тижні, а близько півтора місяці. А от де результати – також не знають.

Поки немає археологічного звіту, ніхто не може дати відповідь на запитання, яка ж доля у знайдених історичних речей. Лишається сподіватись, що їх не чекатиме та ж доля, що і знахідки в радянську добу. А таких – було чимало.

Чи може наразі Україна в питанні порятунку Олицького замку розраховувати на допомогу західних партнерів? Прикладів транскордонної співпраці у подібних проектах чимало. Та, як підказують закордонні фахівці, починати потрібно не з сумнівних тендерів. Спершу мають бути дві речі: – ідея і розуміння, скільки потрібно грошей.

Історія друга. Луцьк

Відновлення вежі Чарторийських із мурами Окольного замку у Луцьку – повна протилежність олицькій історії.

Оборонна вежа Чарторийських, названа на честь відомої шляхетської родини, що проживала у Луцьку в 15-16 століттях, разом із фрагментом муру є залишками укріплень Окольного замку. У Середньовіччі ця споруда з півдня та заходу посилювала оборону Верхнього замку, більш відомого як Луцький чи замок Любарта.

Проект відновлення тривав більше 6 років, проте увесь цей час пішов не на бюрократію та незрозумілі тендери, а безпосередньо на реставрацію і – на ретельні археологічні дослідження. Які, до слова, дали несподіваний результат.

Проект реалізували на умовах співфінансування: мільйон євро місто отримало від Європейського Союзу в рамках програми Україна-Польща-Білорусь. Ще близько 12 мільйонів гривень виділили із бюджету. Саме інтерес та небайдужість місцевої влади до відновлення історичної пам’ятки керівниця проекту і називає головною запорукою, чому все вдалося.

На виготовлення проекту реконструкції Олицького замку уже провели тендер на один мільйон триста тисяч гривень. Цей проект так само, як і результати археологічних досліджень – дивним чином «загубився» в чиновницьких коридорах обласної адміністрації. Попри численні звернення нам так і не вдалося його побачити.

Тим часом реконструкцію Окольного замку завершували уже під час повномасштабного вторгнення. Навіть такі складні обставини не стали на заваді.

Але попри все в цьому році ми вирішили, що простір має жити, ми всі повинні жити. Багато людей до Луцька приїхало, які знайшли тут своє укриття, і ми навіть кажемо, що Луцьк з приємного відкриття став таким собі затишним укриттям для багатьох українців. Ми вирішили, що потрібно, щоб цей простір жив і працював, щоб ця цегла почала дихати. Тому що багато роботи було вкладено власне підрядниками, працівниками по реставрації, по розчистці, і хотілося вже, щоб в першу чергу навіть лучанин, мені чомусь хочеться, щоб він себе почав ідентифікувати з цією спадщиною. Розуміти, що ось у нас є така потужна історія, такий бекграунд.

Історія третя. Олика

На Волині є ще один позитивний кейс відновлення історичної спадщини, і він розташований у тій самій Олиці.

Колегіальний костел Святої Трійці є найстарішим храмом на Волині: він збудований у стилі бароко на початку 17 століття. На його відновлення кошти виділили поляки. На разі, на реставрацію уже витратити один мільйон євро.

Це є найбільший проект Міністерства культури Польщі за межами території Польщі. Роботи тут проводяться фактично з 2012 року, звичайно зараз роботи деякі призупинені, тому що в зв’язку із воєнним станом … ризики фінансування так само в наших сусідів поляків, але… служба проходить в костелі вже другий рік поспіль.

Костел відновлювали чітко за історичними фото. ОргАн – теж не випадкова деталь. У всіх католицьких соборах і великих церквах встановлювали органи. Їх урочисте і потужне звучання якнайкраще підходило для архітектури соборів з високою стелею. Окрасою олицького костелу колись був позолочений орган, який із Рима спеціально привіз князь Радзивілл.

Стільки років за радянської влади, з 1939 року, костел використовувався спочатку як конюшня, а пізніше використовувався як продуктовий склад. Тому якщо взять, що сьогодні тут проходить божа служба, то це дійсно костел використовується за своїм призначенням.

У той час, як відновлення олицького костелу за кошти Республіки Польща та Окольного замку за кошти Євросоюзу — вдалося, державна програма «Велика реконструкція», за фінанси якої планували реставрувати замок Радзивілів — найближчим часом не має жодної перспективи.

«У зв’язку з тим, що війна, усі видатки на культуру згорнуті. Ми не знаємо, що нас чекає в наступному році. Але після тих гострих дискусій щодо фінансування музею голодомору – це дуже сумна історія, тому що голодомор як тема, яка мала би бути в постійному обговоренні. Це мали бути кошти не з державного бюджету, а міжнародних донорів, і вони вже давали ці кошти, тобто кошти були, їх тільки треба було провести через ці рішення. І друга обставина, що для того, щоб завершити ці роботи, треба було 450 млн, а для того, щоб законсервувати це будівництво, треба 300 млн. Ви уявляєте? Виходить, що ми втратили і одне і друге, і по суті ми зараз можемо втратити усю роботу, тому після цього суспільного неприйняття, такої деструктивної розмови в суспільстві щодо культури у час війни, напевно немає такого чиновника, який би підписав, щоб з державного бюджету виділялися кошти на реконструкцію пам’яток культури», - розповіла перша заступниця голови Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Ірина Констанкевич.

Тож єдиний шлях, як зараз врятувати замок в Олиці, схоже, знову спрямований у бік західних партнерів. Щоправда, реалії війни вносять свої корективи і транскордонна співпраця отримала нові виклики.

Попри нові складнощі, розповідають західні партнери, Європа готова допомагати із фінансуванням спільних культурних та туристичних проектів. Зокрема, уже за пів року планують відкрити відповідний конкурс від програми транскордонної співпраці і на це вже виділені кошти. Україна, зі свого боку, теж готується до участі.

«Була така домовленість з міжнародними партнерами і тими інституціями, фондами, що вони категорично не можуть давати на військові потреби, навіть те, що пов’язане з медициною військових. Вони можуть давати кошти винятково на культурні, медійні проекти У нас була домовленість, що ми сформуємо такий перелік об’єктів, які до речі знаходяться не лише на звільнених територіях, або в прикордонні, це може бути і центральна, і західна Україна, але це ті об’єкти, які по-перше, мають усю документацію, мають історію уже виконаних робіт, де немає корупційної складової і тоді уже незалежні експерти будуть вирішувати, чи будуть вони виділяти кошти на цю пам’ятку, чи ні», - зазначила Ірина Констанкевич.

За словами народної депутатки, Олицький замок Радзивілів попередньо потрапив до цього списку. Тож, виходить, волинським чиновникам – саме час поспішити і привести у порядок всі документи, проєкти та археологічні звіти. І тоді, можливо, ця унікальна пам’ятка європейської історії отримає шанс на відновлення за допомогою міжнародних пар.