сповідь

Напередодні 1 вересня багато родин стараються піти з дітьми шкільного віку і студентами до сповіді та причастя, щоб Господь міг допомогти у навчанні та в повсякденному житті.

У парафії Святого Архистратига Михаїла м. Любомль (ПЦУ), настоятелем якої є благочинний Любомльського благочиння Віктор Возняк, дотримуються звичаю, коли перед початком навчання діти й батьки приходять до сповіді.

Журналісти ВСН поспілкувалися з отцем Вікторем, який розповів, що означає Сповідь, як підготуватися до цього Таїнства, чому варто сповідатися.

– Сповідь – це спілкування з Богом. Як про Нього потрібно говорити з дитиною? Що означає Таїнство Сповіді?

– Про Господа завжди треба розповідати просто, щиро, з любов’ю і без почуття переваги. Сповідь – це одне із Таїнств Церкви, а Таїнство – це священнодія, коли під якимось видимим дійством невидимо, таємно сходить на людину благодать Божа для того, щоб людину духовно оновити й допомогти в духовному житті.

Сповідь – можливість очиститися від гріхів. У цьому Таїнстві, при щирому бажанні людини покаятися через священнослужителя Господь відпускає і прощає людям їхні скоєні гріхи.

– Як підготуватися до сповіді?

– Бути чесним із самим собою. Згадати всі свої гріхи, вчинені вільно чи невільно. На цьому етапі треба дуже пильно й рішуче остерігатися нещирості: ця спокуса походить від прихованої людської гордості та від диявола, який у своїй злобі найбільше зацікавлений, щоб звести нанівець наші зусилля і плоди покаяння.

Ми каємося в тих гріхах, що пам’ятаємо і які нам найбільше болять. Але найнебезпечнішими гріхами є приховані, ті, які за гріхи ми взагалі не вважаємо. Ми їх не бачимо, а вони в нас є, ми до них звикли і навіть їх не помічаємо, але вони розставляють нам пастки й далі. Тому важливий не стільки перелік гріхів, скільки, власне, душевне щире прагнення людини розкаятися у своїх провинах і виправитися.

Налаштуватися на те, що сповідати потрібно гріхи, вчинені від попередньої сповіді (якщо це перша сповідь, то за все життя), виявляючи перед священником усі згадані недобрі, гріховні вчинки, слова, думки, наміри та прагнення.

Для того, щоб сповідь не була безладною, бажано її впорядкувати, наприклад, за заповідями Божими. Приховувати гріхи немає сенсу, бо це має такі ж наслідки, як приховування від лікаря пацієнтом симптомів своїх хвороб. Кому людина робить гірше, коли обманює лікаря?

Будьте готові сповідувати свої гріхи відверто, пам’ятаючи, що розповідаєте їх перед Богом, Який і так їх добре знає, але хоче вашого визнання та розкаяння в них. Не намагайтеся будь-чим виправдовувати свої гріхи або шукати в них провину інших.

Найкращою підготовкою до сповіді повинна бути сімейна традиція регулярно відвідувати храм разом із дитиною, де батьки самі сповідаються та причащаються Святих Христових Тайн.

– В чому потрібно сповідатися?

– У тому, в чому дорікає совість: будь-то ваші звершені діла чи заплановані справи, промовлені слова чи лише думки, наміри. Все, що серед цього суперечить заповідям Божим, слід відкидати і виправляти.

На Таїнство Сповіді йдіть з покорою серця: тричі перехрестившись, поцілувавши хрест та Євангеліє, схиліть голову та почніть сповідувати свої гріхи. Сповідь повинна бути повною, точною, без самовиправдання. Будьте докладними, але не в обставинах чи причинах, а в сповіданні своїх гріхів. Головне – не просто назвати свій гріх, а відчути щире почуття жалю про скоєне, усвідомити власну недосконалість, небажання бути надалі з гріхом і прагнення отримати від Бога підтримку, тільки тоді – прощення.

Священник слухає сповідь, а по її завершенні дає поради і настанови, кладе єпитрахиль на голову сповідника і читає молитву, творячи рукою над головою сповідника хресне знамення. Потім той, хто щойно сповідався, хреститься і знову цілує хрест з Євангелієм. Далі сповідник, якщо бере участь у Літургії, приступає до Святого Причастя.

Таїнство Сповіді є Таїнством духовного оздоровлення, що дає людині сили рухатись далі, полегшуючи тягар гріхів і змінюючи її на краще.

Таїнство Сповіді було встановлене самим Господом нашим Ісусом Христом. Воскреслий Христос заповів своїм ученикам відпускати гріхи, сказавши такі слова: «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас… Прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться» (Ін. 20: 21, 22 – 23). Тож священнослужителі Церкви як спадкоємці апостолів мають право сповідувати людей, відпускати гріхи.

Читайте також: