Даємо їм добре «прикурити»: як бійці волинської тероборони тримають фронт у лісах біля Кремінної

Про це пише Волиньпост з посиланням на відеосюжет Радіо.Свободи.

За час свого перебування тут бійці вкопалися та зуміли просунутися уперед. Лінія розмежування у цьому районі сильно відрізняється від значної її частини на Донбасі – рух і маневр для техніки тут дуже обмежений через густі насадження дерев, але є великий простір для невеликих штурмових груп, які діють на цьому напрямку, а артилерія активно використовує боєприпаси з повітряним підривом, що начинені дрібними уражаючими елементами.

«Ми у більшості ситуацій працюємо по руху противника. Коли вони рухаються, то працюємо по їхніх перших окопах для того, щоб не обстрілювали наших хлопців. Бувають ну дуже жаркі ситуації, коли є "приходи". Тоді біжимо, падаємо, встали і відпрацьовуємо. Бо нашим хлопцям, що стоять спереду, важко теж. Але ж мусимо відпрацювати свою роботу, яка нам задана», - каже воїн Сергій.

Хлопці розповідають, що вони всі - добровольці. Хто працював будівельником, хто повернувся із заробітку. Але всі вони з перших днів стали на захист України.

«Нашу піхоту ми прикриваємо, щоб в нас всі залишились живі, щоб всі приїхали додому у тому складі, у якому приїхали сюди. Тому працюємо, стараємось, щоб хлопцям помогти», - додає Сергій.

«До війни працював будівельником в нашій столиці. Надіюсь, що побачу мир, доживу до того моменту. Ще попрацюємо тут. На бумагах ми - сержанти, солдати, хто як. А сюди, коли попадаємо, тут лопата - кращий друг і всі рівненькі. Всі дружненько, як мурашки, стали зробили це для своєї безпеки. Бо обстріли бувають різні. Якби не оці накриття, то тут нас ті окопи тоже не спасали би», - каже воїн Роман.

Ці окопи - це передова в районі Кремінної і тут місцевість дуже специфічна. Замість звичних лісосмуг перерізаних полями - тут ліс з одного боку. Він дещо допомагає бійцям, тут, в окопах. Оскільки трохи захищає від обстрілів, а з іншого - усі ці дерева, коли в них щось влучає, вони падають, їхні частки перетворюються на вторинні уламки. А також ці ліси російські військові просто намагаються спалити, скидаючи сюди різного типу запалювальні боєприпаси.

«Кидають постійно. Спалахують пожежі, горить земля. Вдихати той дим дуже важко, тушити весь час треба», - розповідає захисник Волинської бригади тероборони Ігор.

Тут безкінечно чути вибухи. Ігор каже, що це «Васильок» працює. Жартує, що це вже як «Добрий день».

«Раніше працював вчителем фізкультури. Тепер - за кулеметом. То дуже важлива професія, бо ти прикриваєш побратимів і відсікаєш ворога. Кожна професія тут - важлива», - наголошує Ігор.

«Штурмові дії відбуваються правіше наших позицій і лівіше наших позицій. Там дуже йде стрілковий бій, жорстокий. Зазвичай вони ночами йдуть. Артобстріл мінометний - кожну зміну. Такого не буває, щоб у вихідний день не було авіанальотів. Окупанти прощупують нашу оборону. Провіряють, чи є тут «слабінка». Були такі поодиночні спроби, але ми надавали їм добряче. І вони відійшли», - говорить боєць Роман.

Читайте також: 

• «Люди дивляться, як на екзотичну тваринку», - воїн з Луцька, який втратив ноги на війні
• Попри відстрочку: у волинській теробороні служить батько чотирьох дітей
• Підрозділи Волинської бригади тероборони боронять Україну на одному із найважчих напрямків. Відео