Як «Заєць» став оператором БпЛА: історія волинянина, який 5 років захищає Україну
Вадим із села Скулин на Волині – боєць 100-ї окремої механізованої бригади «Сталевої Сотки», відомий під позивним «Заєць». Від шкільного «зайця» на новорічному ранку до оператора БпЛА на фронті: він пройшов важкі бої, пережив серйозне поранення і повернувся до строю, захищаючи Україну та оберігаючи небо над рідною землею.
Історію бійця розповіли у 100 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ.
«Батько розповідав, що колись у школі йому випало бути «зайцем» на Новий рік. Відтоді до нього і «приклеїлося» прізвисько «Заєць». А мені воно наче вже як у «спадок» дісталося. Хоча згодом мені також довелося бути «куцохвостим» на шкільному новорічному ранку!» – з усмішкою розповідає історію походження свого позивного боєць 100 омбр Вадим.
Родом чоловік із села Скулин, що в Ковельському районі Волинської області. У 2011-2012 роках служив «строчку» в понтонно-мостовому батальйоні тодішнього 12-го інженерного полку в місті Звягелі (тоді ще Новограді-Волинському).
У цивільному житті Вадим працював на підприємстві з виготовлення металопрофілю. Та вже 25 лютого 2022 року прийшов до ТЦК і став до лав нашої 100 бригади. Служив у роті вогневої підтримки тодішнього 54-го, або ж Ковельського батальйону 100 обр ТрО, який згодом став 2 механізованим батальйоном 100 омбр.
«Заєць» піхотинцем пройшов запеклі бої у Серебрянському лісі, а згодом на Покровському і Торецькому напрямках. В серпні 2025-го зазнав важкого поранення: у пікап, в якому Вадим їхав разом із побратимом, влучив ворожий FPV-дрон. Після лікування боєць повернувся до строю – тепер уже на посаду оператора в батареї перехоплювачів БпЛА зенітного ракетного дивізіону «Сталевої Сотки».
На п’ятому році «великої війни» волинянин зізнається, що попри увесь драматизм фронтових буднів, про своє рішення стати тоді до лав ЗСУ не шкодує:
«Якби у перші дні «повномасштабки» сотні тисяч добровольців не взяли до рук зброю і не стали на захист України, сценарій «Кієв за трі дня» цілком міг би стати реальністю…» – зауважив боєць.
Вдома на Вадима чекає з Перемогою найдорожча людина – мама Лідія Іванівна. А ще старший брат Сергій із власною сім’єю – у складі якої відразу троє племінників нашого героя! Також боєць сумує за своїми довоєнними захопленнями: іграми у футбол і волейбол «вживу», а також запеклими баталіями на футбольному симуляторі FIFA.
Читайте також:
- Історія побратимства волинянина і бійця з Тернопільщини, які майже 100 днів тримали позиції під Покровськом
- Від геодезиста у турецькій компанії до захисника українського неба: історія бійця з Волині
- Від власника автосервісу до боїв на фронті: історія «Монгола» з Волинського підрозділу Нацгвардії
Будь в курсі усіх новин
