Від геодезиста у турецькій компанії до захисника українського неба: історія бійця з Волині

Про воїна «Сталевої Сотки» Ігоря пише 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ.

На позиціях зенітного ракетного взводу майже завжди тихо. Тиша тут – не про спокій, а про концентрацію. Кожен звук у небі може означати загрозу. Саме тут службу несе 34-річний Ігор із позивним «Циба» – командир зенітного ракетного взводу зенітного ракетного дивізіону 100 окремої механізованої бригади.

Свій позивний чоловік отримав ще зі студентських років. У війську – з 25 лютого 2022 року. Починав службу у складі 72 окремої механізованої бригади, де пройшов бої за Бучу та Ірпінь.

«Тоді всі просто робили те, що мусили. Ніхто не думав, що це надовго, але кожен розумів – відступати нікуди», – згадує Ігор.

Влітку 2022 року «Циба» перевівся до 5 штурмової бригади на посаду командира штурмового взводу. А в червні 2024 року став бійцем 100 омбр, де нині командує підрозділом ППО. Сьогодні взвод під командуванням «Циби» прикриває українське небо від ворожих безпілотників – зокрема розвідувальних «Zala» та ударних «Ланцетів». Бійці працюють у складних умовах – уночі, під дощем, на вітрі.

«Успіх виконання завдання залежить від кількох факторів: погодні умови та влучність бійця, який знаходиться на посту», – пояснює командир.

Особливу гордість у нього викликають люди, з якими служить пліч-о-пліч. 

«Більшість моїх хлопців прийшли у підрозділ без досвіду військової служби. Втім, зараз вони добре себе проявляють у знищенні ворожих дронів», – каже «Циба».

До війни Ігор працював геодезистом у турецькій компанії Onur Group. Каже, тоді найбільшими викликами були дедлайни та погодні умови на будівельних майданчиках. Тепер – погода й ворожі «пташки» в небі.

У війську він відкрив для себе нове захоплення – полювання на **дарів. Після Перемоги Ігор мріє повернутися додому. Там на нього чекають дружина Ольга та дві доньки – Єлизавета й Анна.

«Хочу просто бути поруч із родиною. Без тривог, без вибухів. Але поки наша робота – тримати небо чистим», – каже «Циба».

Читайте також:

• За роки служби пройшов шлях від солдата до головного сержанта і удостоєний бойових нагород: історія захисника з Волині
• «Син сказав, що пишається мною і чекатиме повернення»: дружина священника з Луцька стала бойовим медиком
• Під сирени народився син — під вибухи служить тато: історія батька трьох дітей з Волині, який захищає Україну