Від власника автосервісу до боїв на фронті: історія «Монгола» з Волинського підрозділу Нацгвардії

Історію бійця розповіли у Західному територіальному управлінні Національної гвардії України.

Максим у цивільному житті займався ремонтом автомобілів і мав власну невелику справу. Він працював із технікою, добре розбирався у механіці. Все змінилося з початком повномасштабного вторгнення. Тоді чоловік долучився до Сил оборони України. 

Перший бойовий досвід отримав під Бахмутом. У Волинському підрозділі Національної гвардії України він отримав псевдо «Монгол». З цим позивним він разом з побратимами-гвардійцями вирушив обороняти Покровськ.

«Неможливо порівняти бої в урбанізованій місцевості з роботою підрозділів у посадках, наприклад на Покровському напрямку. Дрони постійно контролюють ситуацію в повітрі, тому доводиться безперервно окопуватися, ховатися під землю і дуже обережно пересуватися. Водночас потрібно тримати оборонні рубежі», – розповідає чоловік.

Для ефективного виконання бойових завдань та утримання позицій підрозділи Національної гвардії застосовують розрахунки вогневої підтримки. Вони працюють на різних видах озброєння. У «Монгола» це автоматичний гранатомет. Потужний аргумент у зіткненнях з піхотою окупантів 

«Робота розрахунку вогневої підтримки полягає у стримуванні противника та нанесенні вогневого ураження по ворожих силах, які постійно шукають можливості просунутися вперед. Наше завдання – вчасно виявити противника, накрити його вогнем і не дати закріпитися на позиціях. Звісно, нам допомагають оператори БПЛА – без них зараз ніяк», – пояснює гвардієць.

Для ефективного виконання бойових завдань озброєння необхідно постійно обслуговувати та підтримувати у справному стані й готовності до застосування. Саме тому «Монгол» із побратимами постійно тренуються і доглядають за зброєю і всіма механізмами.

«Робота розрахунку дуже важлива, кожен знає своє місце і що має робити. Бувають різні моменти: ворог лізе, як ті щури, і часу на роздуми немає. Тоді допомагають дрони, або береш особисту зброю АК і працюєш по ворогу, поки хлопці перезаряджають установку», – розповідає нацгвардієць.

Окупанти вдаються до різних тактичних хитрощів, намагаючись здобути перевагу на полі бою. Часто противник відправляє окремих бійців фактично в один кінець – для спостереження та дорозвідки українських позицій.

«Згодом ми цього «щура» вичислили. Коли підійшли до нього, він не чинив опору, а при собі мав дві гранати та рації. Спочатку сказав, що заблукав, але згодом зізнався, що тривалий час вів спостереження за нашими позиціями. Після цього передали його відповідним службам», – розповідає «Монгол».

Попри буденність війни, нацгвардієць не перестає думати про майбутнє. Сили йому додає підтримка рідних: дружини, сина та матері, які постійно підтримують із ним зв’язок і чекають вдома. Саме заради них, заради мирного життя, рідної землі він продовжує боротьбу разом із побратимами, адже розуміє: війна триває, і Україну потрібно захищати!

Читайте також:

• Понад 10 років на фронті і сотні врятованих життів: історія медикині з Луцька
• Від геодезиста у турецькій компанії до захисника українського неба: історія бійця з Волині
• «Мені ж треба ростити сина»: волинянин Ігор Савчук про сім’ю, війну та службу на передовій