Від мебляра до майстра артилерійського озброєння: історія бійця волинської 100-ї бригади

Історію старшого майстера ремонтної майстерні артилерійського озброєння взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону 100 омбр розповіли у бригаді.

Чоловік родом із Житомира. До війни працював меблярем, будував звичайне цивільне життя. Тепер його робота – повертати до строю техніку, без якої неможлива робота підрозділу.

«У цивільному житті я робив меблі. Там теж треба точність і терпіння. Але тут ціна помилки зовсім інша», – говорить військовий.

До ЗСУ Віктор долучився у березні 2022 року. Служив у десантно-штурмовій бригаді, пройшов бої на Київщині, Харківщині та Донеччині. Каже, найважчими були перші місяці повномасштабного вторгнення – постійна напруга, втрати й усвідомлення того, що війна прийшла у твій дім.

«Тоді всі жили одним днем. Не було часу боятися чи думати про втому. Треба було просто робити свою роботу», – згадує «Джавелін».

Свого часу військовий пішов у СЗЧ. Про це говорить без виправдань і без зайвих пояснень.

«Був момент, коли морально стало дуже важко. Але я зрозумів: від себе не втечеш. Знайшов у собі сили повернутися до війська», – каже Віктор.

До речі, про те, що наш герой пішов на війну, рідні свого часу дізналися не одразу.

«Попервах вони навіть не знали, що я у війську. Не хотів хвилювати», – усміхається чоловік.

Удома на нього чекають дружина Оксана та донька Анна. Саме вони, зізнається військовий, допомагають триматися навіть у найскладніші моменти.

Читайте також:

• Від мирних професій до війни: історія бойової трійки мінометників волинської бригади
• Як «Заєць» став оператором БпЛА: історія волинянина, який 5 років захищає Україну
• Від власника автосервісу до боїв на фронті: історія «Монгола» з Волинського підрозділу Нацгвардії