Демобілізували з війська, але повернувся на війну: Герою з Волині назавжди 19 років

Дитинство Володимира проходило в кількох населених пунктах Волині, оскільки за волею долі його батьки розлучилися і мати ще двічі була у шлюбі. В багатодітній родині Володя був старшим та мав ще молодших двох сестер і четверо братів. Його історію розповідає газета Нова доба.

Як розповів завідувач Розничівської гімназії Віктор Калюх, в їхньому освітньому закладі хлопець навчався лише два роки у четвертому та п’ятому класах. Згодом його забрав до себе у с. Баїв Луцького району рідний батько і він вже там здобув середню освіту.

– Володя був дуже добрим, мав купу друзів, ніколи нікого не образив. Та й взагалі ніколи не жалівся на своє життя, – каже його бабуся Валентина, у будинку якої в Розничах і мешкає дочка Анастасія – матір загиблого Героя. – Після школи він здобував фах «лицювальника-плиточника» в Луцькому вищому професійному училищі будівництва та архітектури. З того часу жодного дня не сидів вдома без діла та їздив на заробітки по Україні. Особливо нічого не розповідав, тож ми з його матір’ю навіть не знали, коли він у свої вісімнадцять років пішов добровольцем на війну, ставши десантником.

Після того, як законодавством було заборонено мобілізовувати чоловіків з 18 років, які мали статус призовників, Володимира Жучка демобілізували з війська. Деякий час він проживав у будинку вже свого покійного батька у Баєві, спілкуючись із рідним дядьком, батьковим братом. Їздив на роботу в Луцьк. Проте все ж не полишав думку продовжити військову службу.

– Володимир вирішив піти на контракт з Баєва, але прописаний був у Ситниці. Коли ми готували його характеристику і довідку про склад сім’ї, то він приходив до нас, – зазначає староста Старосільського старостинського округу Віктор Регешук.

– Якось у телефонній розмові він сказав, що знову піде на війну, бо там його хлопці воюють, – продовжує бабуся Валентина Ілінішна. – І повернувся у свою 80-ту десантно-штурмову бригаду. Телефонував нечасто. Коли довго не було дзвінків, то ми самі дзвонили, а він сварився, говорячи, що він не на танцях. Про службу ніколи нічого не розповідав. Казав: або «Все добре», або «Воно вам треба…», а часом віджартовувався: «Бабо, як я сам не приїду, то привезуть». От і привезли…

Загинув Володимир Жучко 11 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області внаслідок множинних осколкових поранень.

Володимир любив приїжджати в Розничі до бабусі, матері. За своє коротке життя ніколи їм поганого слова не сказав. Обов’язково привозив своїм меншим братам і сестрам подарунки. Не мав бажання ходити десь по барах, а залюбки влаштовував із рідними пікніки біля будинку.

– Турбувався про мене. Коли я лежала в онкологічному диспансері, а потім вже лікувалась вдома, то Володя все казав: «Бабо, лікуйся – щоб була мені здорова». Допомагав і грішми, – розповідає Валентина Ілінішна. – Про одруження нічого не говорив, все віджартовувався: «Прийде пора – я все розповім». Аби віддати останню шану Володі, зібралася вся наша велика родина – адже окрім Насті, маю ще семеро дітей. Було дуже багато людей – друзі та бойові побратими онука, сусіди й односельці, священнослужителі, військові, представники влади.

Від будинку, де проживав Володимир Жучко, похоронна процесія рухалася у супроводі військового духового оркестру. Чин похорону Воїна очолив настоятель місцевого храму Казанської ікони Божої Матері протоієрей Микола Новосад у співслужінні кліриків навколишніх сіл. На кладовищі слова вдячності та співчуття рідним висловили настоятель храму, представник територіального центру комплектування, староста.

Світла пам’ять про Захисника Володимира Жучка назавжди залишиться в серцях жителів Колківської громади. Усі ми схиляємо у скорботі голови перед рідними Героя. Слава Україні! Героям слава!

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також:

• Загинув, рятуючи побратима, і дев'ять місяців вважався зниклим безвісти: спогади про Героя з Волині Романа Кондратюка
• Ракета потрапила в машину з військовими під час зупинки: Герой з Волині Микола Бойко загинув у Курській області
• В один день з Героєм ховали і його батька, серце якого зупинилось в скорботі за сином: воїн з Волині 4 місяці вважався зниклим безвісти