До останнього подиху захищав Україну під Бахмутом: випускниця луцького вишу просить посмертно присвоїти звання Героя України загиблому чоловіку

Випускниця Волинського національного університету імені Лесі Українки Марта Гичко звертається з проханням до всіх небайдужих підписати петицію про присвоєння звання Героя України її загиблому чоловікові Олегу Гичку.

Про це повідомила декан факультету філології та журналістики Лілія Лавринович у фейсбуці.

Капітан Олег Гичко, позивний Наглий, загинув 17 вересня 2022 року в бою з окупантами поблизу села Біла Гора на Донеччині. Офіцеру було 26 років, пише Новоград.City.

Народився 10 квітня 1996 року у військовій сім’ї. Навчався у ліцеї №4 міста Звягель, а після закінчення школи вступив у Національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Після випуску з академії Олег обрав службу у рідній звягельській бригаді. У березні 2017 року молодий лейтенант Гичко прибув у розташування бригади на Донбас. Відтоді розпочалася його військова кар’єра.

Вже за кілька місяців офіцер довів свою професійність на артилерійських змаганнях, отримавши звання кращого командира вогневого взводу. Тоді ж начальник Генштабу ЗСУ нагородив його почесним нагрудним знаком «За досягнення у військовій службі II ступеня».

Через рік за сумлінну службу та сприяння здобуткам у роботі Сухопутних військ його відзначили нагрудним знаком «Сухопутні війська України», згодом відзнакою Президента «За участь в антитерористичній операції».

Через два роки Олегу надали чергове військове звання – старший лейтенант, а на початку повномасштабної війни він став капітаном. У березні минулого року Президент нагородив капітана Гичка медаллю «Захиснику Вітчизни».

Повномасштабне вторгнення артилерійська батарея під командуванням Олега зустріла під Бахмутом, згодом звільняла Ізюм і повернулася на старі позиції Донбасу. Влітку 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент України нагородив капітана Гичка орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. На жаль, цю високу державну нагороду Герой так і не отримав сам.

З перших днів і до кінця Олег перебував пліч-о-пліч зі своїми воїнами, сформував один з найрезультативніших артпідрозділів бригади, згуртував справжніх професіоналів. 17 вересня, у день трагічної загибелі, капітан перебував на вогневих позиціях батареї у селі Біла Гора під Бахмутом. Під час артилерійської дуелі капітан Гичко загинув смертю хоробрих. У момент загибелі Олег, як справжній командир, перебував на позиціях разом зі своїми підлеглими. До останнього подиху він захищав суверенітет та незалежність України, служив її народу.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького II ступеня (посмертно), відзнаками «За заслуги перед Звягельським районом» і «Почесний громадянин Звягеля».

Командування бригади представило Олега до посмертних нагороди та військового звання. Очікується рішення вищого командування. Попри втрату командира побратими Олега продовжують нищити російських загарбників, продовжуючи його справу.

Вдома Героя чекала дружина, батьки та сестра.

«Олег ні на секунду не сумнівався у тому, що служити Українському народу - це його місія. Майже 10 років у війську, війна, потім велика війна, посивілі скроні, підірване здоров'я.

Влітку минулого року я запитала: «Що бачили ці очі, якщо у 26 твої скроні вкрила сивина?». Він відповів: «Найбільше я боюсь, якщо колись доведеться телефонувати рідним моїх хлопців і повідомляти, що вони полягли смертю хоробрих». І тобі не довелось, коханий. Цей дзвінок отримала я», - написала дружина Героя в інстаграмі.

Підтримати петицію можна за посиланням.

Читайте також: