«Допомагає не лише педагогічна освіта, а й досвід артиста стендапу»: історія бійця з Волині

Студентом мав досвід стендап-коміка, виступаючи на міні-концертах перед публікою в закладах Луцька. Тепер його навички працюють на користь Силам оборони, - йдеться на фейсбук-сторінці Військової частини 1141 Національної гвардії України м. Луцьк.

Військовий шлях для нього почався у 2016 році, коли після здобуття цивільної освіти Валентин потрапив на строкову службу в київський підрозділ Нацгвардії, який охороняв громадський порядок під час мітингів в урядовому кварталі, на спортивних матчах та інших масових заходах. 

«Служба мене морально загартувала, змінила ставлення до багатьох речей. У цивільному житті цих знань і навичок не отримаєш, – говорить гвардієць. – Мітингувальники часто виплескують свої емоції на тих, хто забезпечує охорону порядку. А нам, військовослужбовцям, важливо мати витримку в будь-яких ситуаціях. Я навчився сприймати тільки справедливу критику, а образливі речі пропускати повз себе».

У 2020 році Валентин підписав контракт із військовою частиною НГУ, пройшов навчання інструктора. Іще з педагогічного коледжу він мав практику спілкування з аудиторією, імпровізованих комічних виступів – усе це тепер знадобилося. 

«Де би не відбувалися заняття – у залі чи в лісі, робота військового інструктора – це завжди виступ. Зараз військовослужбовці проходять насичені навчання з тактики, медицини, топографії, інженерної і вогневої підготовки. Це великий об’єм інформації. Тому треба вміти утримувати увагу аудиторії, вести з нею діалог, спонукати мислити самостійно. У роботі інструктора є місце і для гумору. Ти не повинен бути нудним», – вважає Валентин.  

Ще з юності він дружить зі штангою та гирями. І своїм прикладом мотивує інших гвардійців тримати тіло в формі: 

«Без фізичної підготовки військовослужбовцю, тим більше під час бойових дій, буде дуже туго. Додаткова вага, яку воїни несуть на собі на передовій – це десятки кілограмів. А якщо ще й побратима треба виносити з поля бою – може бути і сотня».

Не менш важливо для військовослужбовця мати базові знання з топографії, уміти орієнтування на місцевості – часто це є умовою виживання, нагадує Валентин: 

«У тилу люди можуть думати, що топографія – необов’язковий предмет. Але ті, хто брав участь у бойових діях, протилежної думки. Тим більше, що топографія лежить в основі програми інтелектуальних карт «Кропива», завдяки якій наші артилеристи нищать ворога, та багатьох інших програмних інструментів, які наближають нашу перемогу».