Архітектурні скарби та трагічні сторінки історії: чим вражають Голоби на Волині. Фоторепортаж

На автостраді Луцьк–Ковель розташоване мальовниче селище Голоби, яке приваблює мандрівників багатим історичним спадком та унікальною архітектурою. За народними переказами, його назва походить від жорстокого поміщика, який за непокору наказував селянам «голити лоби».

Перша офіційна згадка в документах датується 29 вересня 1544 року, коли королева Бона Сфорца згадала Голоби у листі про обмін маєтками. Сьогодні тут мешкає понад 4300 жителів, а саме селище є справжнім музеєм просто неба.

Спадщина з характером: чим дивує волинське селище Голоби. Фоторепортаж

Головною окрасою селища є Садиба Вільгів — палацова резиденція XVIII століття, від якої до наших днів збереглася будівля з колонами та балконом. Поруч розташована барокова В'їзна брама, яка колись слугувала урочистим входом до маєтку магнатів. Зараз цю старовинну споруду повністю відновлено та пристосовано під діючий храм.

У центрі селища височіє бароковий Костел святого Архангела Михаїла, збудований у 1711–1728 роках, який громада щоразу відбудовувала після важких руйнувань. Навпроти колишньої шляхетської резиденції, на ринковій площі, розташований Бароковий скульптурний комплекс 1711 року. Він складається з 5-метрових фігур святого Яна Непомуцького та святого Антонія Падуанського, а також центральної 10-метрової колони з фігурою Богородиці.

Православна спадщина представлена Георгіївською церквою 1783 року, яка гармонійно поєднує риси бароко та класицизму. Невід'ємною частиною ансамблю є Дзвіниця Георгіївської церкви — дерев'яна двоярусна споруда початку XVIII століття, виконана у традиціях волинського народного будівництва. До Другої світової війни для неї придбали 5 нових дзвонів, які використовуються й дотепер.

Трагічною сторінкою історії є Єврейські поховання та місця пам'яті жертв Голокосту 1942 року. Дослідниця Олена Оришкевич зібрала свідчення про першу «акцію» наприкінці літа, коли євреїв вивезли до Мельниці, про що згадував свідок Джеррі Горман: «…Вночі ми вирішили піти в ліс, оскільки дізналися, що є наказ німецького командування розстріляти все єврейське населення».

Другий розстріл відбувся 24 листопада в урочищі Забір'я, де нацисти обманом зібрали людей. Свідок Марша Тишлер зазначала: «…той ліс у Голобах став їхнім останнім місцем... Усі загинули 24 листопада 1942 р.». Сьогодні ці могили охороняють пам'ять про багатокультурне минуле краю.