Мав приїхати у відпустку, а повернувся «на щиті»: захисник з Волині підірвався на ворожій міні

Про нього розповідає видання «Нова доба».

У невимовному смутку та тузі велика дружня родина Паламарів – Ігор був наймолодшим серед своїх одинадцятьох братів, мав ще й двох сестер. «Спокійний, врівноважений, надійний, хазяйновитий», – так відгукуються про нього односельчани. Після закінчення дев’ятирічки здобув професію тракториста в Маневицькому профліцеї, працював на заводі «Сойне», згодом в ДП «Маневицьке ЛГ».

У рідному селі зустрів свою долю, одружився. Молода сім’я купила невеличкий будинок, в якому раділа появі двох синів, працювали на землі, тримали господарство. Тішилось подружжя сімейним щастям, успіхами дітей, мріючи про простору затишну оселю. Гуртом втілювали мрію в життя, докладаючи всі зусилля, аби якнайшвидше переступити поріг новобудови, яку звели. Та всі сподівання перекреслила війна… На захист неньки-України Ігор став, не роздумуючи, майже із перших днів повномасштабного вторгнення росіян, більше року був на передовій.

У телефонних розмовах заспокоював дружину Ніну: «Не переживай, все буде добре, я обов’язково повернусь живий, бережи себе та синів». А жінка розпочинала і закінчувала день ревною молитвою, благаючи Господа вберегти життя коханому та рідним.

На захист Батьківщини стали і її троє братів та чоловік сестри. Зі зброєю в руках із ненависним ворогом борються також троє рідних братів Ігоря та його племінник, прагнучи відплатити клятим окупантам і за смерть сестри та тітки Надії, яка загинула в Бучі. Із неабиякою тривогою очікувала Ніна звістки від чоловіка, коли він вирушав на бойові завдання, попереджуючи, що з ним не буде зв’язку.

Ось і цього разу, 29 червня, у четвер, почула від Ігоря: «Дам знати про себе у вівторок. Якщо раптом що, передзвониш до товариша».

Гнала від себе лихі думки, не могла повірити ні тоді, коли отримала офіційне сповіщення про загибель чоловіка, ні тоді, коли почула від його бойового побратима: «У мене для Вас погана звістка…». Вона вже так рахувала дні до 19 липня – 20-ої річниці їхнього весілля, тоді чоловік мав приїхати у відпустку.

Ігор звільняв землю від російського окупанта в Запорізькій області. 30 червня захисник підірвався на ворожій міні.

Не йняли віри і сини – 19-річний Дмитро та 17-річний Максим. Не отримають вже вони мудрої батьківської поради, його благословення, не даруватимуть наснагу та сили його міцні обійми і щира посмішка. Мужнім та хоробрим захисником родини, всієї країни залишиться він у їхній пам’яті, взірцем честі та справедливості.

Читайте також:

• У світлі пасхальні дні прийшла чорна звістка: історія Героя з Волині, який пройшов надважкі штурми
• Рідні довго жили з надією, чекали, вірили в диво: волинянину просять посмертно присвоїти державну нагороду
• Найменшу донечку бачив лише при народженні та на хрещенні: історія Героя з Волині