Продав корову заради музики: історія вчителя з Волині, який написав понад 250 пісень
Волинянину Олексію Будчику — 64 роки. Із них 40 він присвятив роботі вчителем фізкультури у школі, яку свого часу сам закінчив.
Окрім педагогічної діяльності, чоловік займається творчістю — грає на гітарі та співає учням авторські пісні. У його доробку понад 250 композицій і вже вісім виданих збірок.
Суспільному розповів як у 90-ті заради любові до музики продав корову і купив цифрове піаніно «Yamaha».
У школі села Навіз чоловік працює з 1986 року. Каже, спершу направляли вчителювати у село Костюхнівка Маневицького району. Однак поталанило залишитися у рідній школі.
«Мені пішли на зустріч, бо я був вже жонатий, було майже 26 років. Дружина була вагітна і прийшов сюди. Робив сам перший той ремонт, лазив на одній нозі аж до самого потолка, ну, молодший був... В мене один запис в трудовій — вчитель фізичної культури. Мені здається, що я знайшов ту професію, яка мені йде», — додає він.
Пригадує, що в селі приходилося трохи важко, бо треба було ще й тримати господарство. Але в суботу-неділю знаходив час на футбол. Зараз на уроках співає учням власні пісні. Більшість ліричних творів написав у своєму кабінеті фізичної культури.
«Тут телевізора немає, який може соблазнити. Можу засидітися до дванадцятої, чи холодно, чи не холодно. І сьогодні сторожа немає. Виходить, позаштатний сторож школи є. Тут світло горить, може злодій думає: «От є гад знов», — жартує вчитель.
Додає, співає тільки свої пісні, не знаючи жодної ноти. Колись вивчив пару акордів, які грає досі. Пригадує, у школі за художнього керівника працював його товариш, з яким хотів відновити ансамбль "Вечірні зорі". Той грав на всіх інструментах, мав музичну апаратуру, а в Олексія не було нічого.
Однак у 90-ті роки зарплати не видавали по вісім місяців, мусив здавати кров, їхати на збір чорниці, щоб мати якісь кошти. Тому придбати музичний інструмент було складно.
Упевнений, музика — це його. Утім наголошує: таланту не достатньо, треба ще попрацювати.«Я вирішив продати корову, купив оту «Yamaha». Сміялися, що продав, але сміється той, хто сміється останнім. Буквально за рік ми на весіллях відбили. Весілля дуже дорого оплачувалися, хоча це не легко — два дні відіграти», — розповідає Олексій Будчик.
«О, ще таке колись запам'ятав, хтось сказав: «Що треба робити, щоб стати письменником?». Їм кажуть: «Листок паперу і ручку». «І що робити?». «Писати», — говорить любитель музики.
Зараз на Харківщині воює його 38-річний син. Чоловік добровільно пішов у бригаду «Лють» чотири роки тому, був на Донецькому напрямку. Олексій Будчик мріє про його швидке повернення з війни, а також хоче його оженити.
«Син на гітарі грає, музичну закінчив. Співає, краще мене але й немає йому коли. Війна є війна. Я задоволений життям. Одне, щоб війна закінчилася, і щоб всі були здорові», — каже він.
Зауважує, комусь він може не подобатися або ж його творчість, однак радить іншим, що на це не треба звертати увагу. Просто йти.
Читайте також:
- «Земля — це частина життя»: волинянин обробляє 200 гектарів і постачає жито пекарням з кількох областей
- Понад 40 років життя присвятив школі, дітям та освіті: історія директора ліцею з Луцького району
- Учитель з Волині створює 3D-диво у Львові
Будь в курсі усіх новин
