«Маємо унікальний шанс переламати нарешті хребет скаженому російському ведмедю», - боєць волинської бригади Василь Мазурок

Його історію розповідають у 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого.  

«Коли тяжко на душі, я завжди згадую хлопців з УПА, з Вовчака... Вони не мали ні держави, ні уряду, ні світового визнання, ні фінансової підтримки, ні можливості діяти легально на своїй землі. Вони не мали нічого з того, що сьогодні маємо ми. В них були лише ідея, мета і незламний дух. І вони воювали! Наша нинішня війна – це продовження боротьби воїнів УПА, наша – Перемога – це перемога і для них, та перемога, якої вони так прагнули, і якої не дочекалися», - каже Василь Мазурик.

Він про Вовчак, своє дітище, і про УПА може говорити безупинно. В цивільному житті він – директор «Історико-культурного комплексу «Вовчак – Волинська Січ», а з травня – військовослужбовець одного з підрозділів нашої Князівської 14 бригади. Свого часу обіймав посаду голови Турійської РДА.  

Багато років пропрацював у лісовій галузі, був начальником управління лісового господарства у Волинській області. У 2015 разом із колегами зводив оборонні споруди на Маріупольському напрямку фронту, пізніше доправляв ліс і будматеріали на різні ділянки фронту. Саме про ліс і все, з ним пов’язане, він говорить із захопленням і сьогодні. 

«І професія, і любов усього мого життя – ліс. Будучи директором лісгоспу, на території якого розташоване урочище Вовчак, я й «познайомився» з нашим комплексом та прикипів до нього душею: очолював роботи з впорядкування, згодом – з організації в нас відповідних умов для військового вишколу молоді, який проводила ГО «Сокіл», - пригадує Мазурик.

Про те, що буде Велика війна, каже Василь, знав задовго до її початку. 

«Ще до 24 лютого ми з однодумцями створили в Турійську роту охорони. А о 7-ій ранку 24 лютого вже з заплічниками стояли біля військкомату. Ще через годину почали будувати блокпости. А з травня я – в славетній Князівській 14 бригаді», - розповідає воїн. 

У складі свого підрозділу Василь Мазурик брав участь у тяжких боях на Донбасі, у звільненні Харківщині. І хоча, каже, несентиментальний, дорослі і діти, які в звільнених селах і містах Харківщини вибігали з будинків, зі сльозами на очах та вітанням «Слава Україні!» дякуючи нашим воїнам, надзвичайно розчулили.  

«Таке кожного з нас мотивує і надихає, просто «крила виростають». Тож настрої в підрозділі, який став для мене рідним, бойові. Так триматимемо до самої Перемоги, включно з Кримом. Ми зараз маємо унікальний шанс переламати нарешті хребет скаженому російському ведмедю, залишивши наступним поколінням мирну, вільну, соборну Україну, про яку так мріяли воїни УПА… І ми це зробимо! В пам'ять про них, про всіх, хто віддав свої життя за Україну, заради наших дітей», - ділиться планами захисник із Турійщини.