Історія бійця 100 ОМБР на псевдо Матрос

Пан Юрій на псевдо «Матрос» служить на посаді стрільця-санітара у 2 взводі 1 роти 3 механізованого батальйону 100 омбр. На захист України чоловік став торік на День Незалежності – саме 24 серпня 2024 року прийшов за повісткою до ТЦК у рідному Хмельницькому.

Історію бійця розповіли на сторінці волинської 100 ОМБР.

«Флотський» позивний бійця пояснюється тим, що у 1994-1996 роках він служив «строчку» матросом в українському Криму.

Стрільцю-санітару доводилося багато разів заходити на виконання бойових завдань до Торецька. Дві найдовших ротації тривали 49 діб і 42 доби.

– Найважче, коли у зимовий період починають мерзнути промоклі ноги. Тож завжди треба мати змінні пари шкарпеток та устілок, – розповідає про реалії фронтових буднів «Матрос», – Замінюєш на сухі, а мокрі засовуєш собі під одяг – ближче до тіла. Бо інакше ти їх там нізащо не висушиш.

«Матрос» з волинської бригади: історія стрільця-санітара, що став на захист у День Незалежності та витримав 49- і 42-денні ротації

Найближчий результативний вогневий контакт з ворогом у пана Юрія був на дистанції близько чотирьох метрів:

– Ми тримали позицію в приватному секторі Торецька з дуже щільною забудовою. Пряма видимість не перевищувала 15 метрів. Тож доводилося бути вкрай уважним, аби не проґавити чергового орка-штурмовика і встигнути вручити йому іменне запрошення на концерт кобзона, – пояснює боєць «Сталевої Сотки».

До речі, найбільшим довоєнним захопленням пана Юрія було полювання:

– З дитинства марив мисливською рушницею. Придбав зброю буквально на перші зароблені гроші. Полював на різноманітну дичину: від пернатої – до копитних, – згадує довоєнне життя «Матрос», – Але пережите на передовій чи не назавжди відбило у мене бажання стріляти звірину – певно, більше я тим займатися не буду.

Маючи військовий фах стрільця-санітара «Матросу» багато разів доводилося надавати допомогу пораненим. Якось один із побратимів зазнав украй важкого поранення: внаслідок прямого влучання ворожого дрона-камікадзе у нього, зокрема, були пошкоджені усі чотири кінцівки. Тож діяти треба було дуже швидко і максимально професійно. Завдяки наданій паном Юрієм першій допомозі та оперативній евакуації побратим вижив, хоча і втратив одну ногу.

На повернення бійця з фронту чекають найрідніші: 83-річна мама Зоя Антонівна, кохана дружина Наталя та син Віктор:

– Страшенно люблю Крим ще з часів своєї строкової служби. Згодом ми постійно їздили туди відпочивати з дружиною та сином – аж до 2014 року. Мрію після нашої Перемоги знову побувати там усією сім’єю!