Прикордонник Олег Сироватко з Луцька

Прикордонник Олег Євгенійович Сироватко з Луцька загинув 28 січня 2024 року під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області.

Учасник АТО у 2014-2015 роках знову став на захист країни в перший день повномасштабного вторгнення. Понад 1,5 року Олег Сироватко виконував завдання з охорони кордону з Білоруссю, а на початку 2024 року разом з бійцями прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського загону відправився на передову, - розповіла Суспільному мама загиблого захисника Раїса.

"В шафі ще Олегові речі. Форму не прала, бо їм пахне, — каже мама. — Фліска його. Видали нову, то він цю лишив, з якою був на білоруській границі".

«Мені не треба Героя, мені треба живого і люблячого сина»: прикордонник з Луцька загинув на руках у побратимів

Мама загиблого прикордонника розповідає: перед поїздкою на Донбас син кілька днів був вдома. Обійми з батьками перед від'їздом тоді були вже останніми.

"Як ішов вже з тієї кімнати, на дивані обняла його, сиділа з пів години, просила: Олежик, вертайся скоріше додому, ми ж тебе так любимо, ми сумуємо за тобою. Він тільки одне сказав: головне — вернутися живим", — пригадує Раїса Сироватко.

Олегу Сироватку було 42 роки. Лучанин збудував хату, але не встиг створити сім’ю.

"Завжди підтримував нас, батьків. Любив племінників і що дуже шкода й сумно — не потішив нас онуками, — говорить мама загиблого прикордонника. — Нікого не лишилося після Олега. А тут, у будинку, мені все нагадує його. Кругом він рук своїх доклав, але нажитися в тій хаті не нажився".

До повномасштабного вторгнення лучанин працював на заводі. На Донеччині служив на посаді помічника гранатометника відділення інспекторів прикордонної служби.

Загинув Олег Сироватко внаслідок влучання уламка дрона. Це був Авдіївський напрямок, позиція Царська охота, каже побратим загиблого прикордонника Сергій Волков. З його слів, поранений боєць до останнього тримав позицію, мужньо боровся і нищив ворогів.

"Ми, коли зайшли, ще не знали, що ми в оточенні й це буде кругова оборона. По нас інтенсивно почало прилітати все. Тримали цю позицію ми два дні й три ночі. Під ранок виходили, витягнули тоді вже пораненого Олега. Підбадьорювали його, казали: тримайся, друже, ми виберемося, будем всі живі. Але, на жаль, він на руках загинув в нас", — ділиться спогадами побратим Сергій Волков.

Посмертно прикордонник з Луцька був нагороджений орденом "За мужність" III ступеня.

"Мені не треба Героя, мені треба живого і люблячого сина. Не надивилася, не наговорилася. Два сини в мене було: Ярослав і Олег. Війна забрала в нас найдорожче — молодшого сина Олега. Тепер я, як птах з одним крилом і розбитим серцем, живу на тому світі", — ділиться болем мама Раїса Сироватко.

Жінка пригадує: син, коли приїжджав додому у відпустку, ніколи не скаржився, що йому важко. Казав, що у нього все добре і мав плани на життя після закінчення служби.