«Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги»: історія сержанта волинської бригади
Пан Андрій родом із Сумщини. За його плечима близько десяти років служби в армії та участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. Андрій дуже любить собак, особливо віддає перевагу чотирилапим породи Кане Корсо. Тож і позивний обрав собі відповідний – «Корс».
Історію бійця розповіли на сторінці 100-ої бригади у соцмережі.
«До Збройних Сил я вперше приєднався у 2001 році і, відслуживши певний час, не мав наміру туди знову повертатися, але у 2014 році, з початком АТО, доля вирішила інакше: я потрапив на навчання на командира гармати 2С1 «Гвоздика». Після 2015 року я звільнився і був в оперативному резерві», – розповів «Корс».
Після початку повномасштабного вторгнення чоловік воював під Ізюмом, де отримав тяжке поранення. Пробувши близько року на реабілітації, «Корс» повернувся до строю.
Нині Андрій у званні старшого сержанта обіймає посаду головного сержанта артилерійського дивізіону 100 омбр і, як зізнається сам військовий, робить усе, аби бути максимально корисним.
«У кожного з моїх бійців своя мотивація бути тут. Моя основна мотивація – це робота над помилками, яких ми припустилися у 2014 році, допустивши цю війну. Це не тільки моя помилка, а й моїх батьків. Мій син також вже проходить підготовку перед вступом до ЗСУ. Тепер мотивує, аби онуки не воювали», – говорить Андрій.
У підрозділі «Корса» гармонійно поєдналися молодість та досвід.
«Озброєння та техніка відіграють важливу роль у цій війні, але ніщо не в силах замінити бойовий досвід військовослужбовця. У 2014 році теж була справжня війна, але рівень підготовки на той момент був іншим. За десять років все кардинально змінилося в кращий бік», – ділиться спостереженнями командир.
За час служби в Збройних Силах України Андрій отримав чимало нагород та відзнак, проте розповідати про них не бажає, адже переконаний: «Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги».
Вдома на Героя чекають дві Ольги – дружина та донька, а старший син Андрій невдовзі приєднається до батька, аби разом торувати шлях до Перемоги.
Читайте також:
- Серед тіл, які повернула Україна, виявили ДНК Героя з Волині: через 8 місяців невідомості на рідну землю повернувся воїн Дмитро Арендарук
- 34-річний прикордонник з Волині вижив у пеклі війни, а загинув на мирній території
- Служить в одній з найгарячіших точок: історія 24-літньої санінструкторки з Волині
Будь в курсі усіх новин
