«Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги»: історія сержанта волинської бригади

«Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги»: історія сержанта волинської бригади

Пан Андрій родом із Сумщини. За його плечима близько десяти років служби в армії та участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. Андрій дуже любить собак, особливо віддає перевагу чотирилапим породи Кане Корсо. Тож і позивний обрав собі відповідний – «Корс».

Історію бійця розповіли на сторінці 100-ої бригади у соцмережі.

«До Збройних Сил я вперше приєднався у 2001 році і, відслуживши певний час, не мав наміру туди знову повертатися, але у 2014 році, з початком АТО, доля вирішила інакше: я потрапив на навчання на командира гармати 2С1 «Гвоздика». Після 2015 року я звільнився і був в оперативному резерві», – розповів «Корс».

Після початку повномасштабного вторгнення чоловік воював під Ізюмом, де отримав тяжке поранення. Пробувши близько року на реабілітації, «Корс» повернувся до строю.

Нині Андрій у званні старшого сержанта обіймає посаду головного сержанта артилерійського дивізіону 100 омбр і, як зізнається сам військовий, робить усе, аби бути максимально корисним.

«Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги»: історія сержанта волинської бригади

«У кожного з моїх бійців своя мотивація бути тут. Моя основна мотивація – це робота над помилками, яких ми припустилися у 2014 році, допустивши цю війну. Це не тільки моя помилка, а й моїх батьків. Мій син також вже проходить підготовку перед вступом до ЗСУ. Тепер мотивує, аби онуки не воювали», – говорить Андрій.

У підрозділі «Корса» гармонійно поєдналися молодість та досвід.

«Озброєння та техніка відіграють важливу роль у цій війні, але ніщо не в силах замінити бойовий досвід військовослужбовця. У 2014 році теж була справжня війна, але рівень підготовки на той момент був іншим. За десять років все кардинально змінилося в кращий бік», – ділиться спостереженнями командир.

За час служби в Збройних Силах України Андрій отримав чимало нагород та відзнак, проте розповідати про них не бажає, адже переконаний: «Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги».

Вдома на Героя чекають дві Ольги – дружина та донька, а старший син Андрій невдовзі приєднається до батька, аби разом торувати шлях до Перемоги.

«Ми воюємо не за нагороди, а задля Перемоги»: історія сержанта волинської бригади

Читайте також: 

Можливо зацікавить

Від мобілізаційного кабінету – до охорони держкордону: історія волинянина, який другий рік у лавах ЗСУ
історії війни

Від мобілізаційного кабінету – до охорони держкордону: історія волинянина, який другий рік у лавах ЗСУ

У Луцьку на автостанції військовий стріляв у пенсіонера: що відомо

У Луцьку на автостанції військовий стріляв у пенсіонера: що відомо

Був мінометником, а став юристом Князівської бригади: історія бійця 14 ОМБР
історії війни

Був мінометником, а став юристом бригади: історія бійця волинської 14 ОМБР

Колишніх азовців не буває: спогади про бойові будні військового медика Леоніда Бахіна з Волині
історії війни

Колишніх азовців не буває: спогади про бойові будні військового медика Леоніда Бахіна з Волині

Танкова легенда Князівської бригади: воїн з Волині став повним кавалером ордена «За мужність»

Танкова легенда Князівської бригади: воїн з Волині став повним кавалером ордена «За мужність»

Учитель, який став сапером: 59-річний волинянин навчає побратимів виживати й перемагати
відео

Учитель, який став сапером: 59-річний волинянин навчає побратимів виживати й перемагати

«Головне — повернутися додому живим»: вчитель з Волині захищає Україну на фронті

«Головне — повернутися додому живим»: вчитель з Волині захищає Україну на фронті

«Коли вдягнув форму ЗСУ, стало легше»: ветеран з Луцька — про мотивацію у війську і поранення

«Коли вдягнув форму ЗСУ, стало легше»: ветеран з Луцька — про мотивацію у війську і поранення

Біль втрати не вщухає: на Волині відкрили меморіальну дошку в пам’ять Героя Демяна Клейзуна
фото

Біль втрати не вщухає: на Волині відкрили меморіальну дошку в пам’ять Героя Демяна Клейзуна