За 3 дні до його загибелі підрозділ передислокували у Покровський район: Герою з Волині назавжди 34 роки

Народився та зростав Михайло у селі Малі Голоби. Після закінчення Малоголобської початкової школи Михайло продовжив навчання у Гуто –Боровенській школі. Був щирим, відкритим, добрим та товариським. Історію захисника розповіли на сайті Камінь-Каширської громади.

34-річний боєць служив стрільцем у складі 100 бригади ЗСУ. Захисник був призваний до війська чотири місяці тому, з честю і гідністю виконував обов’язок з оборони українських кордонів.

Веселого та завжди усміхненого воїна мала батьківщина зустріла такою ж сонячною як його душа погодою.

Незгасиму осяйну посмішку Михайла навіки закарбує в пам’яті дружина Світлана. Дев’ять років тому вони поєднали свої долі на щасливе майбутнє. Михайло став хорошим чоловіком та турботливим батьком для дружининої доньки Діани і на всі ці роки замінив дитині рідного батька, усіляко підтримуючи її як рідну. Тепер осиротіла… Хоча власних дітей так і не мав, свою любов віддавав також племінникам та робив людям добро, не задумуючись і не чекаючи вдячності навзамін. Михайло пішов, але залишив по собі світлі і добрі спомини в серцях усіх, хто його знав.

«Він випромінював позитив, завжди був веселий та бадьорий, поспішав на допомогу ближнім, але поряд із цим не втрачав бойового запалу», — так відгукуються про бійця його побратими.

За три дні до загибелі підрозділ Михайла Мельницького, в якому воїн стійко боронив країну від агресора, передислокували на територію Покровського району (Донецька область). Тут довгий час тривали запеклі і безперервні бої.

Традиційно перед відправкою на позиції, розповідає пані Світлана, Михайло зателефонував додому. І з притаманною йому веселою ноткою в голосі повідомив дружині, що наступного дня його черга давати відсіч загарбникам, але ж вона не має хвилюватися, бо все обов’язково обернеться на нашу користь. Та як тільки-но бійці наблизилися до місця зіткнення і, здавалося, готові були відбити напад, ворог узяв їх у напівкільце. Одразу почалися бойові сутички, не уникнути було прямого контакту з ворогом. Найімовірніше, припускають побратими, коли хлопці вже виходили з ворожого оточення на евакуаційному бронетранспортері, туди поцілив рашистський безпілотник, перервавши життя.

У вічній скорботі схиляємо голови перед подвигом і світлою пам’яттю воїна. Життєрадісна посмішка Михайла з портрета на Алеї Слави нам щоразу  нагадуватимуть про ціну нашого спокою,а чорна хустина матері та дружини ще довго печалитимуть душу. Вічна пам'ять Герою!

Читайте також:

• Це був його перший вихід на бойові позиції: захисник з Волині загинув, закривши собою побратима
• У червні мобілізували, а вже у грудні - загинув: історія полеглого Героя з Волині Віктора Калуша, якому навіки 41
• «Він був для нас усім. Він був справжнім чоловіком»: спогади про 34-річного Героя Романа Любиха з Луцька