Лише місяць тому відсвяткував 33-річчя: спогади про молодого Героя з Волині Миколу Максимчука

Лише місяць тому, 13 травня, Микола відзначив свій 33-й день народження. Попереду могло бути ще багато щасливих років, та війна безжально перекреслила всі його плани й сподівання, пише Нова доба. 

Микола Максимчук – скромний, працьовитий, доброзичливий чоловік, який жив звичайним селянським життям у рідному Криничному, дбав про господарство, цінував родину та вмів радіти простим речам.

Як розповідає староста Четвертнянського старостинського округу Ірина Романюк, до лав оборонців України Микола Васильович став за мобілізацією 7 серпня минулого року. Вдома на нього чекала цивільна дружина Тетяна, яка має інвалідність. Війна вже принесла чимало горя і в її родину – брат жінки Іван Вишневський, який став на захист України в перші дні повномасштабного вторгнення, з серпня 2025 року вважається зниклим безвісти.

Ще два військовослужбовці є і в його родині − мужньо боронять державу двоюрідний брат Миколи та чоловік його сестри.

– Ще в березні Микола Максимчук проходив лікування після отриманої контузії, лежав у Маневицькій лікарні, а вже в квітні знову повернувся на службу, – згадує староста Ірина Романюк.

Попри підірване здоров’я, він не шукав легших шляхів і не залишив побратимів. Після лікування знову став у стрій. Доля відвела йому бути на одному з найгарячіших напрямків фронту, де нині точаться запеклі бої за українську землю.

Рідні згадують Миколу як людину великого серця, світлу й безвідмовну.

– Він був дуже добрим, спокійним і щирим. Йому подобалося господарювати, ходити до лісу по гриби. Дуже любив своїх племінників, хоча власних дітей не мав, – розповідають його сестра Валентина та її чоловік Василь.

У родині Максимчуків Микола був четвертою дитиною. Разом із ним зростали чотири сестри та брат. Батьки – Василь Леонідович і Галина Володимирівна – нині перебувають на заслуженому відпочинку. Для них, як і для всієї великої родини, ця втрата стала тяжким ударом, болем, який залишиться в серці назавжди.

9 червня 2026 року Колківська громада зібралася, аби віддати останню шану своєму Захисникові. У скорботі та молитві сотні людей проводжали Героя в останню земну дорогу. Живим коридором шани зустрічали вони траурний кортеж, схиляючи голови перед хоробрістю Воїна, який віддав життя за Україну. Над труною лунали молитви, а в очах присутніх бриніли сльози болю, смутку та безмежної вдячності.

Чин похорону звершили священнослужителі Православної Церкви України на чолі з благочинним Колківського деканату протоієреєм Андрієм Закидальським.

«Земний шлях Миколи Максимчука обірвався надто рано. Та його ім’я назавжди буде вписане в літопис боротьби українського народу за свободу і незалежність. Світла пам’ять про мужнього Воїна житиме в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх земляків, заради яких він боровся до останнього подиху.

Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Воїна та щиро співчуваємо його родині й близьким. Вічна слава і вічна пам’ять Герою Миколі Максимчуку!» - зазначає видання. 

Юлія МУЗИКА

Читайте також: 

• «Ваш син – герой, він прикрив собою побратима»: спогади про воїна з Волині Віктора Вавринюка
• Серце відчуло біду раніше за те, як принесли страшну звістку: історія Героя з Волині, батька трьох донечок
• Навіки 21: історія молодого Героя з Волині, який помер від важких поранень через скид з ворожого дрона