Озерне: як живуть у селі на Волині

Жителі села Озерне Поворської громади кажуть, що з кожним роком жити в селі стає дедалі складніше. Висока вартість проїзду, відсутність роботи, погані дороги та поступове скорочення населення змушують молодь шукати кращої долі в містах і за кордоном. Водночас місцеві переконані: попри численні проблеми, їхнє село має значний потенціал для розвитку завдяки мальовничій природі, вигідному розташуванню та працьовитим людям.

Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс.

Квиток на автобус раніше був 55 гривень, а зараз 105 гривень. Вартість проїзду для селян стала відчутною. До багатьох навколишніх сіл автобус взагалі не ходить. А хто має власний транспорт, без нагальної потреби намагаються не їздити. Заправити повний бак для людей — то вже розкіш.

«Ми мало їздимо машиною. Хіба що по потребі. От ми їздили в аптеку, бо треба ліки. На заправку їздимо в Голоби. Ну нам від Голоб 40 км напряму, бо в нас асфальту немає, дороги недобрі. Хіба що коником їхати», кажуть жителі села.

Багатьох виручає перевірений століттями спосіб.

«Через три дні, через чотири по хліб їдемо. Вже купляємо хліб і то купляємо щось, продукти якісь. Ми із магазина живемо. В нас своє — тільки картопля. Ми вже такий вік маємо, що важко обробити... Ще моркву якусь там трошки маємо. А так купляємо. Ну хтось із дітей допоможе. Щось так воно. Коштів вистачає на їжу. Ну щось із взуття можемо купити», розповідає місцевий житель Іван.

Найболючіша проблема в селі — відсутність роботи. А щоб заготовити на зиму дрова, багатьом доводиться кілька місяців відкладати пенсії.

«12 тисяч — рубані дрова. Причеп. Три пенсії треба, щоб купити причеп дров рубаних», бідкається місцева жителька Олена.

Зараз почнеться сезон ягід. То теж можливість заробити гроші, кажуть місцеві. От тільки ліс довкола тане на очах.

«В нас зразу ліс. Зараз будуть чорниці. Вирубують ліс дуже. Я вже не пізнаю свого місця, куди я завжди їздила. Там вже вирубано, кущі ростуть», зазначила жителька села Ніна.

Молодь після школи та навчання рідко повертається додому. Нема перспектив. Шукають кращої долі в містах та за кордоном. Люди кажуть, якби була стабільна робота, села не вимирали б.

Цьогоріч тішаться: в Озерному вперше за кілька років народилося немовля.

«Нема роботи. От останеться молодь в селі, що вона буде робити? За що вона руки заложить? Щоб була якась робота, то друге діло. А так вони остануться на цих плечах, на батьківських пенсіях, які й так маленькі, що ті батьки ледве виживають. Зараз взагалі дуже тяжко людям із роботами. Ну робить ліс. Ну, то ліс не безкінечний. Люди хочуть таку конкретну якусь роботу. Якесь підприємство, якесь щось. Якщо є щось, і те закривають», додає Зінаїда.

А потенціал у села чудовий. Мальовнича природа, хороше розташування, привітні і працьовиті люди.

«Але гарно тут, природа гарна, козулі бігають, зайці бігають, лисички бігають. Козулі дорогою бігають, до хати приходять. А вночі встаєш, то так співає птаство, що аж самому хочеться співати», каже волинянин Іван.