На милицях сходами 17-го століття: військові відвідали святині поблизу Луцька

На милицях сходами 17-го століття: військові відвідали святині поблизу Луцька

Військовим, які проходять реабілітацію на Волині організували екскурсію у Жидичинський монастир. Майже 20-ть бійців з Волині, Рівненщини, Донецька, Хмельницького, Нікополя, Кропивницького, Кам’янець-Подільська відвідали святині поблизу Луцька.

Про це повідомили на сайті Волинської ОДА.

«Так, хлопці. Перекурюйте тут, бо на території монастиря не можна буде», – відразу попереджує пані Мирослава, екскурсовод та волонтер Жидичин-центру, коли двадцятеро чоловіків висипаються з автобуса.

Хтось хутчіш, а хтось поволі. Кожен третій із них допомагає собі милицею або тростиною. Сторонньої допомоги не чекають і не хочуть, вперте «я сам» та «зможу, чого нє» лунає ствердно.

І вони справді можуть – піднятись на пагорб «Святого Духа», з якого видно старицю річки Стир. Здолати підйом у скит. Вихопитись на парапет для спільного фото. Сходами 17-го століття спуститись в усипальницю всередині Жидичинського монастиря.

Немає нічого не можливого для чоловіків, в яких устромила зуби війна і які зараз заліковують рани. Різного віку, статури – з Волині, Рівненщини, Донецька, Хмельницького, Нікополя, Кропивницького, Кам’янець-Подільська. Воїни України, які проходять реабілітацію в нашій області після отриманих поранень. Саме для них організував екскурсію «Волинь – місце сили» профільний департамент облдержадміністрації в рамках туристично-реабілітаційної програми. А внутрішньої сили кожному із цих чоловіків не займати. Все, що вони бачили та пережили, що втратили і про що не говорять із незнайомцями – незримо відчуваєш за їх мовчанням та ввічливими усмішками.

«Хлопці, не розбігайтеся! Де я вас потім шукати буду», – діловито гукає пані-супроводжуюча, коли вусаті й бородаті хлопці на милицях, один швидше іншого, зникають за поворотом. Хтось фотографується на фоні храму та цікавинок прилеглої території чернечої обителі. Хтось фільмує розповідь екскурсовода. Дехто стиха переговорюється між собою, розглядаючи внутрішнє оздоблення храму та образи святих на старовинних іконах.

Всі одностайно замовкають, спустившись у монастирську усипальню. Тут, у підземеллі головного храму нещодавно віднайшли крипту зі старовинними похованнями. І двадцятеро дорослих чоловіків справді перетворюються на хлопчаків, які із захватом слухають напівмістичну історію, що у прямому сенсі знаходиться у них під ногами. Про те, як за допомогою геолокатора дослідники шукали підземелля. Про байки від місцевих, в яких «нєвєста у вельоні» лежить в труні посеред усипальні. Про таємничого священника, який похований у підземеллі так давно, що зітліли стінки домовини, але залишився цілим церемоніальний одяг, взуття і навіть пасма сивого волосся покійного.

Потім передають з рук у руки давню цеглину, позначену хрестом архімандрита і намагаються визначити її вагу. Цеглина добротна, зроблена на совість, дещо квадратна на вигляд.

«Ну кілограмів шість-сім», – зважує брилу у руках пан Василь. Потім ворушить шевченківськими вусами й авторитетно уточнює «6,825».

«А ну дайте мені, я зразу скажу. Рибак не збреше!», – перехоплює цеглину Віталій. Хлопці регочуть, а Віталій мружить очі: «Кілограми чотири є».

Екскурсовод Мирослава охоче відповідає на питання та ділиться подробицями відкриття крипти. Із підземелля усі виходять трошки іншими, натхненними, згуртованими. Нові враження додають енергії, поважний пан Василь на двох милицях тікає від супроводу, аби видертись на дзвіницю.

Статечний Петро, уродженець древнього Володимира, фотографує розарій та арки для дочки: «А ви бачили, як там красиво? Така велика територія і всюди квіти, піду розгляну».

«Я так люблю цю старовину. Знаєте, скільки вона пережила і витримала?», – розглядає балясини та балки дзвонарної вежі кремезний і смішливий Ілля із Кам’янець-Подільского.

Опісля відвідин Палацу Митрополита, Центру духовної та психологічної підтримки «Ісихія» і спільного обіду, воїни вирішують дещо скоротити екскурсію та повернутись у лікувальний заклад. У більшості за графіком процедури та прийом лікарів. Але реабілітація – це не лише про фізичне.

«Ми щиро сподіваємось, що вам було цікаво та сподобалось, – звертається до захисників Вероніка Бальбуза, організатор заходу від ОДА. – Ми дякуємо вам за кожен день, який прожили і за все, що ви робите для нашої країни. Мені хочеться, щоб чимшвидше ви змогли приїздити до нас не під час лікування, а просто так, під вільним, мирним небом України, разом із дітьми, дружинами та друзями. Дякуємо вам!».

До слова, це був перший захід такого формату від Волинської ОВА. Однак уже планується й надалі організовувати екскурсії для військових туристичними маршрутами Волині.

«Окрема подяка Ківерцівському центру позашкільної освіти та громадській організації «Університет третього віку», які підготували подарунки-обереги для кожного воїна», - додали в облдержадміністрації.

Читайте також:

Можливо зацікавить

Повернувся із-за кордону, щоб захищати свою країну: історія бійця з Волині, який втратив руку на війні

Повернувся із-за кордону, щоб захищати свою країну: історія бійця з Волині, який втратив руку на війні

Волинські нацгвардійці вчаться знешкоджувати російських диверсантів
відео

Волинські нацгвардійці вчаться знешкоджувати російських диверсантів

У Жидичині батьки учнів та влада порозумілися щодо закриття старших класів у ліцеї

У Жидичині батьки учнів та влада порозумілися щодо закриття старших класів у ліцеї

«Ні в якому разі не зачіпати теми про війну»: реабілітолог з Луцька розповів, як «ставить на ноги» українських захисників

«Ні в якому разі не зачіпати теми про війну»: реабілітолог з Луцька розповів, як «ставить на ноги» українських захисників

Мріє повернулися на фронт, щоб відвойовувати країну: військовий після поранення проходить реабілітацію в Луцьку

Мріє повернулися на фронт, щоб відвойовувати країну: військовий після поранення проходить реабілітацію в Луцьку

Бійців-спецпризначенців «Любарта» нагородили відзнакою «Золотий хрест»

Бійців-спецпризначенців «Любарта» нагородили відзнакою «Золотий хрест»

У місті на Волині відкрили п’ять пам’ятних дошок колишнім учням-Героям

У місті на Волині відкрили п’ять пам’ятних дошок колишнім учням-Героям

«Не боюся померти за Україну»: захисник з Волині воює з 18 років
фото

«Не боюся померти за Україну»: захисник з Волині воює з 18 років

У Луцьку на будівлі патрульної поліції намалювали символічний мурал

У Луцьку на будівлі патрульної поліції намалювали символічний мурал