На Волині попрощалися із нацгвардійцем Володимиром Якимовичем, який загинув на Донеччині

Про це розповів Ковельський міський голова Ігор Чайка.

Володимир народився у Ковелі 5 червня 1982 року. Навчався у ЗОШ №12. Після школи почав заробляти на життя: працював на будівництвах, їздив на заробітки за кордон. А ще — закінчив водійські курси. Життєвий шлях Володимира не був легким. Доля не раз випробовувала його на міцність, але всі ці труднощі лише загартували його характер, який повною мірою проявився на війні.

Володимир хоч і не був добровольцем, але він із тієї когорти чоловіків, які розуміли, що прийде їхній час захищати країну. 17 лютого 2026 року Володимира мобілізували. Він поповнив лави 20-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України («Любарт»).

Його цивільні навички водія та природна сміливість знайшли своє застосування на фронті. Володимир служив водієм, але фактично був оператором наземного роботизованого транспортного засобу, яким доставляв на позиції спорядження та провізію. А головне — рятував життя важкопоранених побратимів, евакуюючи їх з-під ворожого вогню.

Неохоче розповідав рідним про війну. Але часто ділився відео, які вони з побратимами знімали під час поїздок на бойові завдання. Фільмував спустошені та знищені ворогом міста і села.

О 7-й годині ранку 3 вересня Володимир зателефонував сестрі Ірині, привітавши її та свого племінника Сергія з 25-річчям. Щира розмова виявилася останньою... Наступного дня сім’я дізналася страшну звістку: саме 3 вересня, у день народження племінника, життя Володимира обірвалося.

Під час виконання чергового завдання група потрапила під удар ворожих безпілотників. Володимир Якимович загинув 3 вересня 2026 року поблизу населеного пункту Бокове Покровського району на Донеччині.

Висловлюю найщиріші співчуття мамі Галині Василівні, сестрам Ірині, Олені і Тетяні, їхнім сім’ям, усім рідним, друзям та побратимам Героя.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині воїна. Світла пам'ять Герою!