На Волині суд визнав винною у шахрайстві колишню очільницю районного відділу держустанови

Про це стало відомо з вироку Ковельського міськрайонного суду, - пишуть Волинські новини.

Відповідно до повноважень керівника, вона не мала права розпоряджатися майном установи. Однак все ж здавала гаражі в оренду, а гроші брала нібито як спонсорську допомогу для заміни вікон у приміщенні.

Як ідеться у матеріалах справи, у липні 2022 року представник ТОВ «Оріон-Дукат» звернувся до завідувачки Ковельського районного відділу ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» Людмили М. з приводу отримання в оренду гаражного приміщення цієї установи. Посадовиця показала чоловіку гаражні приміщення поруч з установою, і він погодився орендувати одне з них за обумовлено платою – 200 доларів на місяць.

Відзначимо, що до повноважень Людмили М. не входила передача державного майна, тобто майна очолюваної нею на той час установи, в користування третім особам, відповідно вона не мала права здавати приміщення в оренду.

«Створюючи оманливе враження законності своїх дій, Людмила М. підписала, засвідчила печаткою і передала представнику ТОВ «Оріон-Дукат» бланк договору зберігання, пояснивши, що цей договір буде без дати, та в разі будь-якої перевірки складського приміщення з боку органів контролю на ньому відразу необхідно буде проставити відповідні реквізити. 16 січня 2023 року під час чергової зустрічі в службовому кабінеті Людмила М. підтвердила представнику ТОВ «Оріон-Дукат» бажання отримати суму оренди за три місяці наперед, тобто за січень, лютий, березень 2023 року, в розмірі 600 доларів США», – вказано в обвинувальному акті.

А 25 січня очільниця установи отримала зазначену суму в своєму службовому кабінеті, після чого була викрита правоохоронцями.

Однак Людмила М. своєї вини не визнала. Вона розповіла, що в липні 2022 року до неї дійсно зверталися з приводу оренди гаражних приміщень. Чоловік говорив їй, що перевозить запчастини, активно співпрацює з військовими і як волонтер доставляє їм у разі потреби запчастини, а у зв’язку з комендантською годиною йому буде важко це робити. Людмила М. мала намір допомогти, тому показала вільні гаражі поблизу установи, водночас пояснила йому, що за своїми службовими повноваженнями не є розпорядником цього майна, тому їй необхідно порадитись з керівництвом щодо порядку оренди.

Поспілкувавшись згодом з генеральним директором ДУ «Волинський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України», яка пояснила неможливість передачі державного майна в оренду без згоди Фонду держмайна і через процедуру Prozorro, вона повідомила потенційному орендарю, що не має можливості надати гараж в оренду офіційно, але, розуміючи його потреби, дозволяє користуватись гаражем на час війни.

Крім цього, приміщення держустанови, в якому працювали підлеглі працівники, перебувало у занедбаному стані, наближалася зима. Тому з метою утеплення необхідно було замінити вікна. Під час розмови орендар запропонував спонсорську допомогу і висловив готовність сплачувати за кожен місяць користування гаражем кошти, необхідні для заміни одного вікна – приблизно 200 доларів.

На думку обвинуваченої, така угода мала характер взаємодопомоги. Тож вона передала чоловіку ключі від гаража. Згодом орендар повідомив, що його керівництво вимагає для внутрішньої звітності будь-який підтверджувальний документ щодо користування гаражем, і наприкінці серпня 2022 року передав для підписання вже надрукований договір безоплатного зберігання. Зі слів обвинуваченої, вона підписала цей договір, поставила печатку та пояснила, що договір не має юридичної сили.

Обвинувачена не пам`ятає, з якого часу представнику ТОВ «Оріон-Дукат» користувався гаражем, можливо, з жовтня 2022 року, проте категорично стверджує, що коштів за користування він не сплачував.

У грудні під час телефонної розмови чоловік запропонував заплатити за користування гаражем наперед за шість місяців 1200 доларів. Обвинувачена не погодилась, і тоді орендар наполягав на передачі їй 600 доларів за наступні три місяці, оскільки хотів мати гарантії. Вони домовились зустрітись пізніше.

Як зауважила, 25 січня 2023 року представник ТОВ «Оріон-Дукат приїхав без попередження, поклав 600 доларів на її стіл, вони поспілкувався і чоловік вийшов. Перед цим у них була ще одна зустрічі. Людмила М. стверджувала, що передані їй кошти мала намір використати на придбання вікон для очолюваної нею установи, кошти наступного дня передала би бухгалтеру. Однак вона не встигла це зробити через затримання за підозрою у вчиненні злочину.

Обвинувачена вважала усі дії представника ТОВ «Оріон-Дукат» спланованою правоохоронними органами провокацією і просила її виправдати.

Своєю чергою свідок, який орендував приміщення, розповів, що у 2022 році тривалий час співпрацював з директором ТОВ «Оріон-Дукат». Улітку для зручного зберігання і подальшого переміщення запчастин меншими партіями підшукував у Ковелі приміщення під склад. Дізнавшись від знайомих про гаражі біля приміщення санепідемстанції, він зайшов до завідувачки, яка після спілкування показала йому можливі варіанти – приміщення його влаштувало.

Конкретні умови оренди очільниця установи назвала через кілька днів в телефонній розмові – 200 доларів на місяць. На таку пропозицію він погодився та отримав від неї ключі. Також вона запропонувала укласти договір зберігання без дати. Керівник ТОВ «Оріон-Дукат» підготував такий договір, а він як представник товариства та очільниця установи його підписали – у кожного залишився свій примірник.

Користуватися гаражем він розпочав у вересні-жовтні 2022 року і щомісяця сплачував 200 доларів США за оренду. Його не цікавило, яким чином обліковуються кошти і як вони використовуються. Були підозри на привласнення цих коштів, проте головним для нього була можливість користуватися гаражем за помірну ціну.

У грудні 2022 року обвинувачена попросила дати їй кошти за три місяці вперед (за січень, лютий, березень 2023 року). Він не розраховував на такі витрати і хвилювався через можливу втрату приміщення. Крім того, колега з ТОВ «Оріон-Дукат» попросив дати договір оренди гаражного приміщення, щоб прозвітувати у податкову. Не знайшовши свій примірник, він попросив копію договору в Людмили М. Остання просила стороннім договір не показувати. Все це у сукупності переконало його у її неправомірних діях, тож він звернувся в поліцію.

У відділку розповів про відомі йому обставини, про спілкування з Людмилою М., про те, що вона нібито консультувалася з керівництвом. Коли його запитали про розмір шкоди, то вказав 1200 доларів, тому що вже заплатив 600 доларів і ще мав заплатити таку ж суму.

Тож свідок погодився співпрацювати з правоохоронними органами для викриття Людмили М. У січні під час однієї з зустрічей в службовому кабінеті розмова з останньою була записана, а наступного разу він передав їй обумовлені 600 доларів.

Свідок заперечив будь-яку співпрацю з представниками правоохоронних органів до написання заяви про злочин. Свої дії пояснив обуренням на Людмилу М., яка виявила бажання отримати оренду за три місяці наперед.

Зрештою суд вважав, що показання свідка та інші докази доводять вину Людмили М. у шахрайстві. Тож жінку, яка нині працює на посаді лікаря-епідеміолога у раніше очолюваній нею установі, оштрафували на 34 тисячі гривень.

Відзначимо, що дії Людмили М. спочатку кваліфікували за ч. 3 ст. 368 КК України (одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара). Однак суд перекваліфікував її дії на шахрайство, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, мотивувавши це тим, що обвинувачена під час злочину не використовувала можливості, пов`язані з її посадою, адже відповідно до посадових обов’язків вона не мала права розпоряджатися майном установи.

«Відповідальність за прийняття неправомірної вигоди настає тільки за умови, якщо службова особа одержала її за вчинення чи не вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Якщо службова особа, виконуючи будь-які дії, не використовує можливості, пов`язані з її посадою, то в її діях відсутній склад злочину, передбачений ст.368 КК України», – вважав суд.

Читайте також:

• Земельний скандал у громаді на Волині: судять колишнього начальника Держгеокадастру. Відео
• Не зупинився на вимогу поліції: судитимуть сина волинського бізнесмена і депутата
• Судитимуть голову сільради на Волині: у чому справа