«Найстрашніше було дивитися у дзеркало заднього виду»: історія друзів-водіїв Нацгварії

За спеціальністю обидва є водіями військового транспорту, які виконували різноманітні функції з початку повномасштабного вторгнення, як на Київському, так і на Донецькому напрямках, – пише у фейсбуці Військова частина 1141 Національної гвардії України м. Луцьк.

«У Сіверодонецьку, Лисичанську, коли мости розбили, могла проїхати лише гусінь, тому ми переправляли поранених через річку човнами і там медик надавав першу медичну допомогу, опісля ми їхали далі. Найстрашніше було тоді, коли їхав і дивився в дзеркало заднього виду, підіймалися грибки від мін, котрі, підриваючись, наздоганяли мене. Покришки не витримували уламків. За день я змінював до трьох коліс. Бувало, що на самому диску їхав десять кілометрів», – розповідає Олександр.

Водії військового транспорту відіграють важливу роль у воєнних операціях. Їхні обов'язки та відповідальність спрямовані на підтримку та забезпечення мобільності, логістики та захисту особового складу.

«Я був водієм мінометного розрахунку. Виїжджали на позиції і тут прилетіло на те місце де ми були. Швидко зібралися і виїхали на іншу локацію. Машина має бути технічно-справною, щоб бути готовою до виїзду. Не можна підвести розрахунок», – розповідає Владислав.

Про друзів дитинства, побратимів, які пройшли через випробування війною та зустрілися дорогою, дивіться у відеосюжеті.

Читайте також:

• Десь на Донбасі: боєць з Луцька показав свій окоп за 400 метрів від ворога
• Під час візиту на Волинь командир батальйону Держспецслужби розповів, як вони розміновують території України
• На Волині судили чоловіків за організацію перевезення пасажирів на окуповані РФ території