Від штурмів до порятунку тварин: боєць Владислав розповів, як воює Князівська бригада на Куп'янщині
Владислав не мав військового квитка і ніколи не служив «строчку», але 24 лютого 2022 року самостійно оббивав пороги військкомату, поки не отримав своє. Сьогодні він - загартований боєць мотопіхотного батальйону Князівської бригади. Воїн відверто розповідає про те, як розвідка вираховує ворожі ДРГ, чому дикі тварини на Куп’янщині шукають прихистку в бійницях та де брати сили, коли відчуваєш, що війна триває занадто довго.
Про воїна розповіли на фейсбук-сторінці 14 бригади.
«За 300 метрів від наших позицій виявили ворожу ДРГ. Сніг здав їх одразу – розвідка побачила свіжі сліди, що вели до сараю. Придивилися: точно всередині засіли окупанти! «Розібрали» будівлю ”, двох окупантів знищили, а один не витримав і вийшов із піднятими руками. Уже в полоні підтвердив: працювали групою, ховалися там навмання, сподіваючись пересидіти. Не вийшло», - розповідає Владислав.
Воїн нині служить у мотопіхотному батальйоні 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. За роки у війську в нього назбиралося чимало таких історій – різних за настроєм і змістом: від жорстких епізодів бойових зіткнень до мило-теплих моментів із «мешканцями» Купʼянщини, які врізаються в памʼять не менше, ніж сама війна.
«Якось на позиції у нас оселився бабак. Прийшов сам, ходив як свій, людей не боявся взагалі – можна було підійти і навіть погладити. Але місце для життя обрав максимально “вдале” – бійницю зі зброєю», - розповідає він.
Хлопці облаштовували для нього інші місця, намагалися “переселити” – не допомагало. Упертий. Однак потім, каже Владислав, бабак приходити перестав. Військові сподіваються, він знайшов собі краще і безпечніше місце для житла.
Владислав у війську з перших днів широкомасштабного вторгнення. 24 лютого пішов сам, але спочатку його не хотіли брати – без строкової служби і без військового квитка. Наполіг, добився тимчасового посвідчення і таки потрапив у стрій. Спершу служив у підрозділі охорони, згодом перевівся до Князівської бригади.
Пʼятий рік у війську. 30-ти річний воїн каже прямо: втомився. Хочеться додому, простого нормального життя, до родини й тиші без постійної напруги.
Але про свій вибір не шкодує, бо знає, заради чого все це. Просто робить свою роботу далі. Спокійно. Вперто. Ефективно.
Читайте також:
- «Київ за три дні» не вдався: історія сержанта з Волині, який зупиняв ворога на трасі Київ–Варшава
- 23 години під обстрілом і прицілом дронів: історія бійця з Волині, який дивом вижив на сході
- Вижив після КАБу і знову вчився ходити: історія воїна-добровольця з Луцького району
Будь в курсі усіх новин
