Вижив після КАБу і знову вчився ходити: історія воїна-добровольця з Луцького району

Історію захисника розповідає Вісник+К.

Син лікарів став санітаром

Роман Слободян закінчив першу школу в Ківерцях. Освіту історика здобув в Острозькій академії. На його студентські роки якраз припала Помаранчева революція, на яку їздив разом із однокурсниками. Тоді це був мирний Майдан. Потім працював у Луцьку у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, захистив кандидатську дисертацію з філософії. Згодом у Ківерцівському національному природному парку «Цуманська пуща» займався історичними проєктами.

– Нас іноземні партнери попереджали, що буде війна, і коли все почалося, я без сумнівів і роздумів знав, де повинен бути. Як і переважна більшість добровольців, в армії не служив і не мав бойового досвіду. 25 лютого 2022 року стояв у тій величезній черзі у військкомат у Ківерцях. Якраз комплектувалася 63-та окрема механізована бригада, – розповідає волинянин. – Мене за штатним розписом призначили на посаду стрільця-санітара, то жартував, що хоч якось став причетним до медицини, адже виріс у родині лікарів. Мама – лікар, тато теж був лікарем.

З-під білоруського кордону у квітні 2022-го їхню бригаду перекинули на південь у Миколаївську область у район Снігурівки. Під час контрнаступу довелося воювати під Херсоном. На Лиманському напрямку в боях у Серебрянському лісі в липні 2023 року отримав важке поранення та тільки дивом залишився живим.

– Зранку нам передали, що існує загроза авіаудару, – пригадує Роман той день, – а ми ще не встигли обладнати нормальний бліндаж, якраз цим займалися, рили окопи. По наших позиціях прилетів КАБ, керована авіабомба. За декілька десятків метрів – потужний вибух, від якого утворилася величезна вирва. Я був ближче до епіцентру, то мені перебило обидві ноги й отримав багато рваних ран.

Незважаючи на те, що у їхньому взводі було багато контужених і поранених, побратими з підрозділу діяли швидко та злагоджено, чим врятували воїнові життя. Нерухомого бійця швидко витягнули та оперативно доправили до стабілізаційного пункту. Попри нестерпний біль, Роман увесь час був при свідомості, відключився вже в цьому прифронтовому медичному закладі, а отямився в госпіталі в Краматорську.

– Під час операції у Харкові анестезіолог запитує звідки я родом, відповідаю, що з Волині, з Ківерець, а він каже, що сам із Сокирич. Де б ще ми зустрілися, – усміхається мій співрозмовник, пригадуючи цей епізод.

Його боротьба за повноцінне життя тільки розпочиналася: повільне та болісне загоєння ран, металеві пластини в кістках, виснаження, безсонні ночі та довгий шлях до першої маленької перемоги. Після тривалої реабілітації в Ужгороді Роман уже міг сидіти в кріслі колісному.

– Коли починає хоча б щось виходити, це додає сил і бажання. Пам’ятаю, як я вперше самостійно сів. Значить, я зможу й більше, – пояснює воїн. – На власному досвіді переконався, що реабілітація починається з себе, інакше навіть найкращий спеціаліст не зможе допомогти. Якщо людина вирішила жити, її важко зламати. У мене була велика підтримка родини: мама, сестра Мар’яна з чоловіком, друзі, колеги та побратими, які стали другою сім’єю.

Читав Біблію і все затихало

Відволіктися від негативних думок, коли з’явилося багато вільного часу під час тривалого перебування у медичних закладах, допомагало читання. Ще коли був на фронті, то замовляв книги на домашню адресу в Ківерцях, і вони знадобилися. Роман подумки повертався до того драматичного моменту, коли його поранило.

– Адже осколок міг прилетіти на кілька міліметрів ближче й перебити пахову артерію. За декілька хвилин можна було померти від крововтрати. Але Господь для чогось мене зберіг, значить, ще не все зробив у цьому житті, – продовжує він. – Віра в Бога на війні – це сильна опора, адже трапляються ситуації, які неможливо логічно пояснити. У нас у підрозділі був побратим Яків, старший чоловік, десь під 60 років, він і досі воює. У нього на позиціях завжди із собою була Біблія. Приходиш його міняти, а в нього лежить розкрите Святе письмо. Замість закладки – окуляри, і дєд читає. Якось Яша розповів: «Хлопці, чули, вчора був обстріл, а потім перестали кацапи стріляти, то сталося після того, як я почав читати Біблію». Ми тільки посміялися з тих слів. Наступного разу самі переконалися. Тільки наставала загроза обстрілу, Яша брав Біблію – і все затихало. То навіть невіруючі, зачувши, що починається обстріл, просили: «Яків, читай Біблію!» Таке пояснити неможливо, але воно вселяло надію. Рани та переломи у скаліченого воїна заживали довго й повільно. Коли з розтрощеної ноги зняли металеві пластини, у 39 років знову вчився ходити, як дитина, – крок за кроком, через біль, страх і сльози.

– Хочу подякувати фахівцям Медичного центру реабілітації учасників бойових дій Луцької міської громади. Саме там мене вперше поставили на ноги. Мені подобалося, що є результат, тому завжди – тільки вперед! Тепер вже по місту можу прогулятися, самостійно їжджу на машині. У госпіталях і на реабілітації я бачив бійців, які здавалися, хоча мали легші поранення, і навпаки – бійці з жахливими ранами та травмами не опускали руки, – продовжує ківерчанин.

До великої війни Роман Слободян захоплювався водним туризмом, згадує цікаві мандрівки на човнах і байдарках річками й озерами Волинського Полісся. Тепер мріє повернутися до цього активного відпочинку, хоча війна й досі не відпускає. Під час виснажливих операцій неодноразово снилося, що знову опинився в окопах, від чого відразу прокидався. Зараз таке буває нечасто. Воїн підтримує зв’язок із побратимами. На жаль, із того підрозділу, з ким розпочинав службу у 2022-му, небагато бійців залишилося.

Історія Романа Слободяна – це не лише про війну. Це – про силу духу, про віру, яка тримає над прірвою. Та ще про просту, але таку важливу істину: ніколи не здавайся!

Кость ГАРБАРЧУК, Волинська область,

Фото автора

Читайте також:

• «Без права на помилку»: поліцейський з Волині добровільно пішов у стрілецький батальйон, щоб захищати державу
• Зупиняв десятки штурмів і воював навіть із травмованою рукою: історія воїна з Волині Валерія Михалевича
• У Луцьку ветеран з ампутаціями обох рук відкриє виставку картин