Його серце зупинилося вдома: спогади про захисника Володимира Павлюка з Волині

Спогадами про Героя поділилося видання «Нова доба». 

Володимир Павлюк народився у 1974 році у Великій Ведмежці. Тут минули його дитинство і юність, тут він зростав у багатодітній родині – разом із братами та сестрою їх було п’ятеро. Батька не стало ще на початку 2000-х років, а матір відійшла у вічність зовсім недавно – у жовтні 2025 року. Останнім часом Володимир проживав у батьківському будинку разом із братом Анатолієм.

– Після школи Володимир здобув робітничу професію зварювальника у м. Кузнецовськ, нині Вараш, розповідає його брат Анатолій. Він мав «золоті руки» – умів виконати складну роботу, працював у різних місцях, зокрема у Вараші та в дорожній службі в Маневичах. Не боявся фізичної праці, завжди знаходив можливість заробити і допомогти близьким.

За словами Анатолія, свого часу він проживав у Маневичах, де створив сім’ю. Через деякий час з дружиною розлучився, однак зв’язок із дітьми не втрачав – підтримував їх, допомагав і цікавився їхнім життям. У нього залишилися донька Світлана та син Андрій. Донька вже створила власну сім’ю.

У січні 2024 року Володимир Павлюк був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він став на захист держави, розуміючи відповідальність за майбутнє своїх дітей і країни. Службу проходив на Харківщині – за словами рідних, виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку.

Під час служби був водієм-заправником, виконував обов’язки механіка, а також стрільця. Попри складні умови, не скаржився і сумлінно ніс службу.

Родина Павлюків стала прикладом справжньої відданості Україні – разом із Володимиром боронити державу стали і його брати. Олександр та Анатолій також проходять військову службу. Родинний біль нині розділяють сестра Людмила та брат Михайло.

Попри відсутність бойових поранень, здоров’я захисника серйозно погіршилося. Він мав проблеми із серцем, неодноразово лікувався у госпіталях. У квітні цього року переніс дві операції в Луцьку, після чого перебував на реабілітації вдома. Планував продовжити лікування та проходити подальші обстеження.

Однак його життя обірвалося раптово. Після кількох днів без зв’язку з ним брат Анатолій знайшов Володимира вдома без ознак життя. За попередніми даними, причиною смерті стали ускладнення, пов’язані зі станом здоров’я, який погіршився під час служби.

Рідні згадують його як спокійну, врівноважену людину, яка ніколи не говорила поганого слова про інших, навіть попри життєві труднощі. Він залишив по собі добру пам’ять як працьовитий чоловік, турботливий батько і надійний брат.

День прощання із померлим Воїном об’єднав у скорботі у Великій Ведмежці багато мешканців Маневицької громади. Люди приходили віддати останню шану, ставали навколішки, проводжаючи свого земляка в останню путь. У цій тиші відчувалося все – біль втрати, вдячність і глибока повага до людини, яка стала на захист України.

Поховання відбулося з військовими почестями. Слова підтримки рідним та близьким висловили секретар Маневицької селищної ради Володимир Черчик, священнослужитель та представник Першого відділу Камінь-Каширського РТЦК та СП. Державний Прапор України, яким була вкрита домовина, став символом його служби, мужності та відданості. Кожен, хто прийшов попрощатися, ніс у серці спільний смуток і водночас тиху гордість за свого земляка.

Володимир Павлюк назавжди залишиться у пам’яті як мужній захисник, вірний син України. Його життєвий шлях – це приклад небайдужості, відповідальності та любові до рідної землі. Світла пам’ять Герою.

Сергій ГУСЕНКО

Читайте також: 

• Суд визнав його загиблим, але родина не втрачає надії: історія волинського Героя Сергія Бортніка
• Перед загибеллю був на передовій без ротації понад 3 місяці: життя командира з Волині обірвалося за день до 46-річчя
• Напередодні підтвердження про загибель воїна у нього народився перший онук: історія Героя з Волині Віктора Михальчука