Не дочекалася дружина, не обійняла мама: волиняни попрощалися з полеглим Героєм Дмитром Демчуком

Про це повідомили у Рожищенській міській раді. 

Сьогодні тужлива «Плине кача» знову сповіщала жителям громади про вирване війною життя ще одного Героя. Навколішки зустрічали траурний кортеж з тілом захисника Дмитра Петровича Демчука з Сокола у Рожищі, виказуючи безмежну вдячність воїну за захист та жертовність.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Спільна щира молитва за душу полеглого воїна стоголоссям піднімалася у вись, омита сльозами родини, друзів та усіх, кому болить втрата кожного нашого Героя, котрий за волю рідної землі віддає найдорожче – власне життя.

Дмитро Демчук двічі підіймався на захист України. Був учасником АТО, бачив смерть товаришів, стійко переживав усі страхіття війни... Але коли почалося повномасштабне вторгнення, він без жодних вагань добровольцем повернувся у стрій. Бо був щирим українцем, справжнім чоловіком та патріотом своєї держави.

Гранатометник Дмитро Демчук разом з побратимами мужньо нищив ворога у складі 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого на одній з найважчих ділянок фронту — Куп’янському напрямку. Потом і кров’ю хлопці виборювали кожен клаптик української землі, бо мали тверде переконання: Україна має бути вільною!

Війна принесла Дмитру Демчуку не лише випробування. Під час повномасштабної війни наш земляк створив сім’ю, мав багато планів на щасливе мирне життя. Але здійснитися їм не судилося.

За офіційними даними, рядовий Дмитро Демчук загинув 7 квітня 2025 року в районі населеного пункту Першотравневе Куп'янського району Харківської області. Довгою була дорога Героя додому…

Біля вкритої синьо-жовтим стягом домовини - згорьована ненька, війна відібрала у неї її сина – єдину опору та надію. Поряд – молода вдова. Не такої зустрічі з коханим вона чекала, не на таку долю сподівалася. Але війна – жорстока і несправедлива. Вона забирає найдорожчих, руйнуючи людські долі та життя.

Щирі слова співчуття родині висловив від імені громади міський голова Вячеслав Поліщук та закликав жителів гідно провести Героя в останню дорогу.

Підтримати родину загиблого Дмитра Демчука приїхали також представники об’єднання родин безвісти зниклих та полонених 14 ОМБр.

Опісля громадської панахиди траурний кортеж з тілом Героя вирушив до рідної домівки – у село Сокіл.

Щедро встелили квітами дорогу Героєві до батьківського дому односельці, на знак пошани за втраченим молодим життям. А ще – розтягнули величезне полотнище національного стягу, як свідчення незламності українських Героїв, які власними життями творять історію української незалежності.

Біля батьківського дому з загиблим воїном Дмитром Дечуком прощалися рідні, друзі, сусіди, поюратими, однокласники та односельці.

Довгою вервечкою розтягнулася процесія дорогою до храму. Тужливі мелодії військового оркестру торкалися людських сердець тяжким усвідомленням: Україна втрачає цвіт нації. Тих, кому кохати, народжувати, виховувати. А вони стають Небесними героями. Така висока ціна нашої незалежності.

Відспівали загиблого захисника України Дмитра Демчука у храмі Святої Трійці.

Всі, з ким доводилося спілкуватися в цей день про загиблого Героя, згадують Дмитра Демчука як людину виважену, спокійну, з твердити життєвими переконаннями та завджи готового прийти на допомогу. Таким він назавжди залишиться у пам’яті односельців.

Поховали загиблого Дмитра Демчука з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.

Редакція ВСН висловлює співчуття родині захисника. Вічна шана і слава Герою!