Незламний артилерист, нагороджений «Золотим хрестом»: на Волині попрощалися з Героєм Олегом Орлюком

Прощання із захисником відбулося в рідному селі Переспа. Про чин похорону та останню шану Герою розповіли у Рожищенській міській раді.

На дбайливо доглянутому обійсті Орлюків у Переспі, де всюди відчувається рука господаря, повітря було напоєне невимовною скорботою та болем втрати. Відучора сюди вервечкою тягнулися люди, аби попрощатися та віддати останню шану Героєві, життя якого обірвала війна.

Солдат Олег Орлюк захищав Україну з 2022 року. У складі самохідного артилерійського дивізіону 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила разом з побратимами нищив ворога на різних гарячих напрямках фронту. Залізний грім, яким накривали наші гармаші російських зайд, був сталевим аргументом протистояння ворогу.

Однією з найважчих видалася для воїна Олега Орлюка участь у Курській операції. Отримав важке поранення, а згодом за мужність та успішне виконання бойових завдань був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».

Біля домовини Героя поряд з «Золотим хрестом» ще одна нагорода - відзнака Президента «За оборону України». Напевно, тут зайві слова, про героїзм нашого земляка свідчать нагороди.

Відповідальним, відважним, надійним – таким залишиться Олег Орлюк у пам’яті побратимів.

Спокійним, працьовитим, готовим завжди допомогти – таким знали Героя його односельці.

А ще – впевненим у тому, що маємо вигнати ворога з рідної землі.

«Якось зустріла Олега під час відпустки, розпитую, як справи, а він так спокійно - «Не переживайте, все буде добре, ми обов’язково переможемо». Олег був світлою людиною», - згадує класна керівничка Героя Слава Копанько.

У невимовному горі старенькі батьки, їм найважче, бо біль втрати дитини – не минає.

Втирає сльози невтішна вдова – війна вирвала у неї половину серця, розділила життя на «до» та «після». І якщо у цьому «до» було багато радості та щасливих моментів разом, то у «після» - чорний морок самотності.

Не соромиться скупих чоловічих сліз син Героя Анатолій, бо востаннє прощається не просто з батьком, а з людиною, яка була в житті гідним прикладом.

Серце Воїна Олега Орлюка перестало битися після чотирьох років боротьби за мирне життя, виснажене тяжким пораненням, фізичною втомою та викликами війни.

Біля рідного обійстя Олега Орлюка священники Православної Церкви України разом з громадою молилися за душу щирого патріота України, котрий виконав найбільшу заповідь любові – віддав життя за наше мирне завтра.

Велелюдною процесією провадили воїна до місця його останнього спочинку – на сільське кладовище.

Після останнього прощання прапор, яким була вкрита домовина, військові передали батькові Героя, як символ вільної держави, за яку так відважно боровся Олег Орлюк.

Постріли почесної варти, і небо ніби відлунює залізним громом. Громом вдячності нашому земляку за кожен новий світанок.

Олег Орлюк назавжди залишиться у пам'яті жителів громади як мужній захисник, справжній патріот і людина великої сили духу. Його подвиг, відданість Україні та жертовність є прикладом незламності й любові до Батьківщини.

Редакція ВСН висловлює щирі співчуття родині захисника. Світла пам'ять Герою!